В лікарні до операції готують чоловіка з кульовим пораненням. Після введення наркозу хірург готовий приступити до роботи. Починається операція.
— Наркоз ще не подіяв!
— Не може бути!
Але я все відчуваю!
— І, правда, наркоз не подіяв. Сестра, введіть пацієнтові ще дозу.
— Я відчуваю себе набагато краще, можна мені ще?
— Звичайно, навіть потрібно. Сестра, ще наркоз несіть.
— Тепер я почуваюся перевагу, болю вже немає. Можна ще?
— Давайте тепер спробуємо нашатирний спирт до носа. Сестра, принеси рушник.
— Мені сподобалося, можна ще спирту?
— Ні, на вашу масу цього досить, а то буде гірше.
— Лікар, як я? Тепер можна йти додому?
— Ні хворий, вам ще не можна йти. Операція не закінчена. Але не бійтеся, все добре, куля пройшла на виліт, життєво важливі органи не зачеплені. Так хто у вас стріляв?
— Прийшов я до дівчини, лежу з нею в ліжку, нікому не заважаю. Раптом приходить її чоловік.
— Він і стріляв?
— Ні. Вибіг я в двері, і впав на улюблену кішку сусіда.
— Значить, сусід вистрілив?
— Він промахнувся. Вибіг я значить без одягу, а тут бандит.
— Значить Бандит вистрілив?
— Тільки вдарив трохи. Добре байкери поруч проїжджали.
— Байкери стріляли?
— Так, але потрапили в бандита. Біжу я далі, а там сторож банку до мене підходить.
— Він потрапив?
— Не потрапив. Зі мною ті самі байкери приїхали, він відстрілювався від них.
— Так вони у вас вистрілили?
— Ні, вони повалили мене на землю разом з охоронцем банку. Правда, вислухавши мою історію, зрозуміли, що я випадковий перехожий і відпустили. Іду я далі, а тут жінка на мене пістолет направила.
— Жінка вас зачепила?
— Пістолет не справжній у неї був, газовий. Мабуть, в цілях самооборони з собою носить. Прийшов я додому в синцях і без одягу, а там батько моєї дружини варто.
— Вистрілив?
— Так стріляв і влучив моїй дружині прямо в ногу.
— Пацієнт, я б застрелився сам!!!
— А як ви думаєте, чому я тут?!
Надіслав Іван Шаронов
