Зимувати зібралися гуси, ворона до них:
— З вами я хочу летіти.
— Птах, що з тобою? Ми ж перелітні, летимо далеко і довго, а ти з незвички втомишся, впадеш по дорозі!
— Що ви, що ви, я довго можу літати. Хочу з вами!

Перший день літають — готуються. Прибувають птиці на місце відпочинку, ворона за ними, дихає ледве-ледве.
— Залишайся пташка тут, не дотягнеш адже до кінця.
— Ні, я все одно полечу з вами.
День другий — до води кілька днів шляху. Гуси, як правило, в порядку долітають, ворона ж — ні жива, ні мертва.
— І куди ти полетиш, і так вже з останніх сил добираєшся. А далі ще складніше шлях, над морем, впадеш — потонеш…
— Не сперечайся, гусак, зі мною, я птах сильна, і цей шлях переможу.
Відправляються в третій переліт — тиждень в дорозі. Відразу ж ворона здає позиції і відстає. Перелітні птахи приземлилися, як і задумували. А подруги їх і слід прохолов.
Чекають на день, чекають другої — немає її, погорювали, пом’янули, вже зібралися було в шлях-дорогу, як бачать у небі точку. Вони своїм очам не вірять, подруга їх, скорчившись, на останньому подиху, майже падає у воду, але летить. Добирається до суші, плюхається на пісок, гуси бігом до неї і давай нахвалювати:
— Яка ж ти сміливий, витривалий! Ти молодець!
Ворона, відкривши одне око:
— Так, і витривала, і смілива, але з головою моєю точно біда…
Надіслав Савельв Влад