Результат битви Тихоокеанських флотів Росії та США відомий
Черкасов Сергій
Добре прикрита географією від нападу з моря на заході і півночі, Росія виглядає досить уразливою з тихоокеанського напрямку. А найбільш потужна і сучасна угруповання ППО розгорнута в Європейській частині країни. Питання, як обороняти Далекий Схід у разі підходу ворожих авіаносних груп, цікавий не тільки диванним стратегам.
Тихоокеанський флот США – дійсно, надзвичайно потужна сила. Шість авіаносних ударних груп. У кожній близько 70 літаків. 244 ракети крейсерів «Тікондерога» («Морський бій з тінню: «Москва» проти «Тикондероги», «ВПК» №9, 2016). 288-384 ракет есмінців «Орлі Берк» («Орлі Берк» – просто орел», «ВПК» №10, 2017). 24 ракети підводних човнів «Лос-Анджелес» («Рубка на рубку», «ВПК» №49, 2017). Помножимо на п’ять і отримаємо всі нищівну міць американського флоту. А в Атлантиці ще п’ять АУГ.
Головна ударна сила цієї орди, загрозлива березі – «Томагавк», що летить на 1600 км. Це значить, американські кораблі можуть обстрілювати Хабаровськ, не доходячи до Курил.
І як нашої 11-ї Червонопрапорної армії ППО боротися з такою силищей? У нас там, значиться у відкритих джерелах, 75 пускових установок С-300, 40 С-400, 12 «Панцирів-С1». Всього 604 ракети, а на ураження цілі виділяється по дві, так що ділимо навпіл.
Разом американці запустять по нас 3912 ракет, ми зіб’ємо 302, після чого наші дивізіони будуть знищені, аеродроми розбиті, а промисловість вбомблена в кам’яний вік разом з «Силою Сибіру» і верф’ю «Зірка». Така арифметика трапляється у вітчизняній публіцистиці.
Однак, справа в тому, що російська ППО – не сферичний кінь у вакуумі, а один із засобів захисту країни, і наші адмірали були б дуже раді, якби американські АУГ прибули до нас, завантажені під зав’язку «Томагавками», бо, перш ніж почати стрілянину по суші, їм доведеться зустрітися з Тихоокеанським флотом РФ.
Поговоримо про реальності
Авіаносці США в морі знаходяться чергуваннями: половина в поході, інша на базі сушить весла і проходить обслуговування. Тому все, що реально американці можуть підігнати до наших берегів – три, максимум чотири авіаносні групи, якщо поднапрягутся.
На їх кораблях стоять пускові установки Mark 41, дозволяють гнучко підлаштовуватися під завдання: завантажується різну кількість зенітних, протичовнових крилатих ракет. Звичайний наряд есмінців «Орлі Берк» – 74 зенітних, 8 протичовнових ракет і лише 8 «Томагавків». За ударну міць у американців відповідають «Тикондероги» – 26 «Томагавків», решта припадає на противолодочное і противовоздушное озброєння. Чого ж тут не вистачає?
Протикорабельних ракет! Вони теж є – в окремих пускових установках, по вісім «Гарпунів» на корабель. Так, вся протикорабельна міць величезного «Тикондероги» – вісім далеко не найдосконаліших ракет. У «Орлі Берка» є ще шість торпедних апаратів, у підводного човна «Лос-Анджелес» їх чотири. Справа в тому, що завдання зі знищення кораблів противника беруть на себе авіаносці.
Давайте подивимося на них
Авіагрупа «Німіца» («Битва авіаносців», «ВПК» №16, 2016) досить різноманітна, власне ударних літаків там максимум 48, і вони не можуть перебувати в повітрі одномоментно. Їм потрібен час, щоб пройти передполітну підготовку, злетіти, а після виконання завдання сісти, звільнити смугу. Американські моряки хлопці спритні, але у всього є межа. Оцінки того, скільки літаків авіаносець може підняти в повітря, різняться. Наводяться цифри від 20 до 35 одиниць максимум. Судячи з усього, на початку бою швидкість вильоту вище, але вона швидко, протягом години, падає. А що ж інші літаки? Вони запасні.
Бойовий радіус корабельного F-35С і його максимальне навантаження теж показники суто теоретичні – літакам для формування ланки доводиться чекати вильоту товаришів, випалюючи паливо. Звичайно, американці намагаються нівелювати цю проблему, але все ж реальний бойовий радіус F-35С сильно менше 1140 км
«Якщо закинути «Бастіони» на Курили, Камчатку або Сахалін, можна знатно здивувати супротивника в самий невідповідний момент»
А тепер порахуємо, який ударною міццю по суші в дійсності володіє авіаносна група США: 24-32 ракети «Орлі Берков», 52 – «Тикондерог», 24 – «Лос-Анджелесов». Множимо на три-чотири ударні групи, разом 300-432 ракети. Плюс 80-100 літаки з авіаносців, частиною збройних тільки ракетами повітря-повітря, але і з КР дальньої дії, по дві AGM-158 JASSM на борт. Скільки тих і інших, залежить від кількості винищувачів противника на горизонті.
Не так страшно, правда? Але щоб всім цим силам відстрілятися на нашому березі, треба спочатку пережити зустріч з Російським флотом.
Наші сили
«Головний калібр» ракетного крейсера «Варяг» проекту «Атлант» – 16 розумних ПКР П-1000, кожна з яких авіаносець як мінімум виводить з ладу. У «Вулкана» є слабкі сторони, але дальність стрільби в 700 км, швидкість в 2-2,5 Маха, можливість маневрування та постановки активних перешкод робить з них міцні горішки.
Есмінець «Швидкий» проекту «Сарич» озброєний далеко не новими, але вельми небезпечними протикорабельними «Москітами» в кількості восьми штук, і кожна може відправити на дно «Тикондерогу».
Два корвети проекту «Досконалий» з вісьмома ракетами Х-35.
Всі кораблі мають потужну ППО, «Варяг» так і зовсім плавуча фортеця. Плюс повітряну захист ескадри підсилюють чотири великих протичовнових кораблі проекту 1155, які в натівській класифікації іменуються есмінцями і мають відповідну класу протиповітряну захист бонусом до спеціалізації з пошуку і знищення підводних човнів – привіт «Лос-Анджелесам».
Зустріч цих восьми кораблів де-небудь в океані з чотирма авіаносними групами США у складі трьох десятків суден закінчилася б для нас безславно. Але ми зустрічаємося в районі Охотського моря, поблизу від наших баз, а значить, можемо розраховувати на посилення ескадри малими ракетними кораблями ближньої зони. А таких у нас ще півтора десятка, і озброєні вони дуже пристойно для свого класу.
Наш ТОФ не настільки численний, як супротивник, проте його кораблі мають більш потужний противокорабельное озброєння. В американців ж дуже довга рука. В теорії його авіаносні ланки повинні знищувати противника, не входячи в зону корабельного ППО на відстані в сотні кілометрів від свого ордера. В океані так би і було, але не поблизу від далекосхідних аеродромів, на яких базується вісім десятків Су-35, Су-30 і Су-27. У тих самих «екстремально небезпечних» Су-35 бойовий радіус з підвісними баками сильно зашкалює за дві тисячі км. А адже є ще ракетоносці Ту-22М3, кожен з яких здатний нести 2-3 протикорабельних Х-22 «Буря», коли спеціально створених для потоплення АУГ.
І козир Червонопрапорного Тихоокеанського флоту – два атомних підводних крейсерів проекту «Антей» і одна багатоцільова «Щука», на всіх 144 ракети, торпед і ракето-торпеди. Ось де справжні вбивці авіаносців.
Детальна оцінка боєздатності Тихоокеанського флоту – тема окремої статті, але можна точно сказати, що він здатний завдати істотної шкоди будь-якому супротивникові. Головне, в бою поблизу наших берегів він буде не один.
Загалом, бій стане жарким і те, що після нього залишиться від американських авиагрупп, і почне бити по березі. Скільки там буде ракет – 100, 150 або 200, і виживе хоч один авіаносець, здатний піднімати в повітря літаки, – невідомо.
Відомо інше
По-перше, доведеться атакувати з відстані ніяк не менше 600 км від берегової лінії, інакше кораблі неминуче потраплять під роздачу ПБРК «Бастіон».
По-друге, протидія нашої авіації нікуди не дінеться, тому як вивести всю далекосхідну групу не вийде в будь-якому випадку.
По-третє, «Томагавк» ракета досить примітивна. При швидкості в 880 км/ч, неможливості використовувати помилкові цілі і різко маневрувати її збиває все що завгодно і в лоб, і навздогін, хоч той же ЗРК «Оса», що не раз доводилося в збройних конфліктах минулого. А військова ППО у нас дуже різноманітна. При наявності часу на підготовку вона може бути розгорнута на особливо небезпечних напрямках і стане збивати все, що зможе засікти.
І по-четверте, російська ППО надзвичайно багата на засоби радіоелектронної боротьби.
Що ще важливо, в XXI столітті флот не буває несподіваним. Спроба стягнути до наших кордонів авіаносні групи викличе неминуче посилення Східного військового округу за рахунок перекидання сил з європейської частини Росії, як мінімум авіаційних. А якщо, наприклад, озброїти «Бастіонами» Курили, Камчатку або Сахалін, можна знатно здивувати супротивника в самий невідповідний момент.
Так що припливти і завалити наші міста крилатими ракетами не вийде, зате переполовинити свій авіаносний флот США цілком можуть.
Тому і не припливають.
Сергій Черкасов
