Балакучість таксистів стала вже загальнозрозумілою мемом. Тут тобі і «Думати треба менше – більше міркувати» з безсмертного «Брата», і загальне: «У мене взагалі-то свій бізнес…»
Комусь із пасажирів цікаво послухати в дорозі, когось це дратує, деякі прям бісяться і пишуть про це гнівні пости в соцмережах.
Чому ж таксисти так люблять поговорити?
Серед таксистів зустрічаються дуже різні типажі, різними дорогами люди приходять у цей бізнес.
Хтось ніколи не знав іншої роботи і «бомбить» все життя (ну або більшу частину трудового стажу), є військові та інші «силовики» на пенсії, є молоді хлопці, яких ще годують і одягають батьки, а в таксі вони собі «набивають» на розваги.
Але переважна більшість таксистів зараз це ті, хто підробляє. У багатьох є основне місце роботи або (тільки не смійтеся) власний бізнес.
Хтось недавно втратив роботу, але все одно роботу в таксі сприймає як тимчасовий і вимушений захід. Поки все не владнається. Поки не закінчиться криза. Поки не буде виплачений кредит. Поки що. Тимчасово. Не виключено, що для багатьох це «поки що» сильно затягнеться.
На жаль, в нашому суспільстві давно вже немає такого щоб «всі роботи хороші, вибирай на смак». Крім зарплати чималу роль відіграє також соціальний статус професії і місця роботи.
Якось так склалося, що сфера обслуговування у нас знаходиться майже на самому дні шкали соціального статусу. Офіціанти, продавці і касири в супермаркетах, двірники. Ну і таксисти десь там, поруч.
Таксист — це той, хто оре поки інші люди відпочивають. Таксист — це той, кого звуть коли треба і посилають, коли вже не треба. І він покірно приїжджає в будь-яку дупу, покірно щастить клієнта в будь-якому майже стані куди вкаже, отримує свою платню за працю і.. та яка різниця що там «і»?
Довіз, гроші отримав – вільний. І бажано, щоб в процесі поїздки мовчав, не відволікаючи від чатиков в телефоні. Є клієнти, які за весь час виконання замовлення можуть не зронити ні слова – адресу прибуття і точка призначення є в навігаторі таксометра, оплата готівкою спишеться з карти замовника. Ні «добрий день», ні «допобачення».
Адже та сама численна група таксистів, яка «підробляє»… адже це дуже поранені люди.
Сам факт того, що мужик по ночах після основної роботи «бомбить» — дуже часто говорить про те, що він десь облажався. Не, не комусь там щось говорить. Це внутрішній голос того мужика каже йому самому: «Ну що, знову зарплату тобі не підняли, іпотеку платити не з чого – ось тепер катай по всьому місту цю п’янь за копійки», наприклад.
Або: «Ну і нафіга ти отримував це педагогічну освіту і 10 років у школі намагався щось робити? Треба було як казав батько йти на завод відразу…»
Це люди, у яких щось не вийшло, і це їх гризе. І всі їх спроби заговорити з пасажирами, розповіді про власний бізнес або багатий життєвий досвід.
Адже це, по суті, крик: «Я теж людина! Я такий же, як ти!»
І розмова на рівних може не тільки залікувати рани, але і бути для вас приємним і цікавим. Адже, як я вже говорив, в таксі дуже різні люди сидять за кермом. Є й ті, у кого за плечима дві вищі освіти.
Я не намагаюся викликати в читача співчуття до таксистів і не натякаю на підвищені чайові. Я лише прошу – ставитеся до тих, хто ризикує задля вашої зручності своїм життям і здоров’ям, до тих, хто нехай на короткий час, але тримає вашу власну життя і здоров’я в руках, ставитеся до них по-людськи. Як до людей, а не як до «халдеїв», доля яких в безмовному поклоні відривати перед вами двері шинків.
Можна не розмовляти з таксистом, але ввічливо, як би ви зробили це зі своїм колегою, сказати: «Вибачте, у мене важлива розмова в телефоні», або: «Вибачте, мені треба подумати в тиші, а звук мотора і шурхіт шин по асфальту так заспокоюють».
Адже це не складно і, запевняю вас, приємно не тільки таксисту, але й вам самим. Після таких слів він обов’язково посміхнеться і повезе вас… ні, не найкоротшою дорогою, а кращою дорогою. Щоб вам було зручно і спокійно. І щоб він міг виконати свою роботу на належному рівні, сповнений власної гідності.
Передбачаю в коментарях море розповідей про те, які таксисти виродки. Та я і сам знаю таких історій чимало, і багато з них правдиві.
Але згадайте, скільки разів ви наривалися на виродка, і скільки разів на гарного, приємного водія? Впевнений, що баланс буде на користь останніх.
Таксисти теж можуть багато що розповісти – вони бачать вас п’яними після нічних загулів, втомленими після нервового робочого дня, ругающихся по телефону з дружинами/чоловіками, вони б’ються на задньому сидінні з друзями і так далі.
Не треба. Не треба збирати і плекати взаємну до друг-другу нелюбов, спираючись на рідкісні негативні епізоди нашої з вами взаємодії.
З великою повагою до вас, Пікіруючий таксист Ургор.
