Фігура голови комітету Держдуми з оборони, екс-командувача ВДВ Володимира Шаманова за багато років обросла безліччю легенд: одні вважають його героєм, які зробили істотний внесок у справу розгрому чеченських бойовиків, інші – відмороженим командиром, угробившим сотні життів російських солдатів в результаті своїх безвідповідальних і бездумних наказів.
Колишній підлеглий генерала, полковник запасу Михайло Шендаков, поділився своєю думкою про цю людину, яке виявилося засноване на маловідомій широкому загалу інформації.
Взагалі, Володимир Анатолійович не любитель робити гучні висловлювання в інформпросторі, проте періодично і його охоплюють напади патріотизму, в пориві яких він погрожує «наваляти пиндосам» і взагалі показати всім ворогам горезвісну «кузькіну мать». І хоча зовні цей суворий 62-річний мужик нагадує великого бульдога, Шендаков порівнює його з іншою породою собак – болонкою – через його повної лояльності нинішньої влади. Втім, в 90-х і початку 2000-х, поки його не поперли з армії за наполегливим проханням чеченського народу, він ще виявляв якусь самостійність, вважаючи себе мало не другим Єрмоловим в ролі завойовника Кавказу.
Але в один момент він потрапив в неприємну ситуацію, встряв у розбірки свого зятя Олексія Храмушина, відомого в бандитському середовищі на прізвисько Брила. Тоді кримінал ще перебував у зародковій стадії порівняно з нинішньої путінської «нормальної, цивілізованої корупцією» (фраза Говорухіна від 2012 року). У бандюків тодішнього розливу було модно користуватися послугами крутих і сміливих хлопців, які, зокрема, служили в Повітряно-десантних військах. І через безгрошів’я багатьом з десантників дійсно довелося піти неправедної дорозі, і найбільше в брудних справах засвітився знаменитий 45-й окремий розвідувальний полк.
Багато членів офіцерського складу даного підрозділу було пересаджено по тюрмах – в одному з епізодів, коли за Брилою прийшли люди в погонах (це вже був 2009 рік), він запросив допомоги у тестя, і той наказав командиру полку надіслати йому на допомогу бригаду спецназу. Чесний полковник відмовився це робити, і ця розмова незабаром став надбанням громадськості (він був записаний через прослуховування спецслужбами) – тоді Шаманів відбувся легким переляком у вигляді службової невідповідності, зате з тих пір його гонор помітно зменшився, і він став більш слухняним і керованим.
Зараз він сидить на теплому місці в Держдумі і розводить демагогію, погрожуючи взяти Київ за два дні, а Вашингтон – за два тижні. На всі листи та звернення від військових пенсіонерів на тему того, чому в останні роки у них відбирають частину пенсії за рахунок понижуючого коефіцієнта, виразної відповіді від голови оборонного комітету немає. При цьому сам генерал-полковник явно не бідує, маючи купа пільг, пенсію, доплати і отримуючи тільки за одну зірку героя Росії близько 60-ти тисяч в місяць, але відстоювати інтереси своїх колег зовсім не прагне. Цікаво, що забезпечення чинного генеральського складу складається здебільшого з спеціальних надбавок, які в рази більше зарплати – такі ось бонуси «лампасоносцам» від президента за лояльність.
Цим фактом і пояснюється лояльність до чинної влади зі сторони вищих офіцерських чинів, велика частина з яких не наважилася виступити проти злочинних сердюковских реформ, підсумовує Михайло Анатолійович.
