Орєшкін, Силуанов, Голікова, Кудрін
Олександр Горбаруков ІА REGNUM
Економія
Міністр економічного розвитку Росії Максим Орєшкін запропонував скасувати пенсії, зовсім скасувати, розкопавши в історії Китаю аналогічний досвід. Що думають про ініціативи міністра прості росіяни — не міністри, не економісти, не політики, а звичайні жителі нашої країни — можна прочитати в мережі.
Ясно, що нічого хорошого, але не тому, що звикли критикувати владу без приводу, а тому, що просто розбираються в економічних процесах. Видання Deita.ru далекосхідні пенсіонери повідомили, що рекомендують владі звернутися до досвіду сусідніх європейських країн, де пенсія в рази більше російських, що, мовляв, не про скасування пенсій, треба думати для зростання ВВП, а про розвиток економіки! Злізти, нарешті, з нафтової голки, перестати плодити численні супермаркети і магазини, оскільки купувати в них скоро все одно нічого не будуть — не на що — грошей немає.
Ось тут, звичайно, можна кинути камінчик в город Ельвіри Набіулліної і підкреслити, що грошей немає, немає росту цін, а значить, ЦБ зможе радісно відрапортувати, що поборов інфляцію, але це буде зовсім інша історія.
Якщо вникати у все те, що вторять міністри, то можна зійти з розуму, бо, щоб зрозуміти логіку пропонованих ними ініціатив, потрібно влаштувати кожній своїй звивині мозку нині модний брейншторминг. Однак за його підсумком ми зрозуміємо, що сил вже немає розуміти ідеї міністрів, і економіку не те щоб штормить, а чекає цунамі, як правило, яке руйнує інфраструктуру та забирає життя людей.
Ось і зараз, в той час, коли банкіри в догоду своїм інтересам закликають нас жити сьогодні, а не завтра — залазити в борги і брати кредити, міністр Максим Орєшкін на Столипінському форумі запропонував усім нам, по суті, немає, не потерпіти ще трошки, а пожертвувати своїм справжнім життям заради світлого майбутнього, при цьому раніше він заявляв, що на даний момент потрібної моделі економічного зростання економіки Росії так і не бачить.
Тобто, за його ж словами, розігнатися до 2024 року до рівня п’ятірки найбільших в світі у російської економіки не вийде. А отже, невідомо, коли настане світле майбутнє. Зачарований досвідом економічного розвитку Китаю міністр Орєшкін посилався на те, що в Піднебесній дуже низький обсяг ресурсів для виплати пенсій, бо там більше вкладають у ВВП та інвестиційні ресурси. Однак що завадило міністерству розвивати інвестиційну складову всі ці роки?
Дар’я Антонова ІА REGNUM
Пенсіонери
Погані танцюристи — хороша політика? Погана політика — хороші танцюристи! Що кому заважало?
Губернатори регіонів вказували в якості причин дестимулюючу позицію Мінфіну при межбюджетном розподіл фінансів і податковому адмініструванні, говорили також про земельному законодавстві.
Що стосується приватних іноземних інвесторів, що біжать з Росії, то вони також вказують проблеми з законодавством, яке змінюється нескінченну безліч разів, підвищення податків, зниження платоспроможного попиту, дорогу ціну при вході на ринок та високий рівень тимчасових витрат. Проблеми російських інвесторів ті ж і на додачу — страх перед кредитуванням, або неможливість взяти кредит, ставки і ризики дуже високі.
Відсутність кредитування означає неможливість оновлення основних фондів підприємств, що тягне відповідно спад виробництва. Але раз Максим Орєшкін пропонує скасувати пенсії, то, очевидно, головною причиною бід російської економіки він все-таки вважає пенсіонерів. Ну що ж, відмініть, хай молоді покоління поки відкладуть життя і плани на сім’ю, народження дітей, нехай, так сказати, працюють і продовжують відраховувати податки, заодно годувати своїх предків, а чи вистачить у них сил і грошей, адже одночасно їм доведеться якось створювати платоспроможний попит для економіки, інакше для кого Максим Орєшкін хоче вкладатися в інвестпроекти, питання, яке, мабуть, буде вирішуватися потім і іншими чиновниками.
А може, і не чиновниками, а штучним інтелектом, адже абсолютно очевидно — економіка, як і риба, гниє з голови, а значить, потрібно для початку роботів впроваджувати замість чиновників, а вже потім впроваджувати їх у виробничий процес. Можливо, саме на цю реформу держуправління розраховують витівники цифрової економіки в кінцевому підсумку. А що чиновники не помічають цього чи навпаки?
Уряд буде реформувати себе?
До речі, на діловому сніданку «Ощадбанку», що відбувся в минулому році в рамках Санкт-Петербурзького економічного форуму, Герман Греф попросив присутніх визначити шляхом голосування пріоритетну реформу: 57% учасників сніданку висловилися за реформу держуправління, 18,2% — за цифрову реформу, 14,9% виступили за реформу науки і освіти, 9,9% — за інвестиції в інфраструктуру. Що означає це голосування і його підсумки?
Як ми бачимо з результатів голосування, — не так важлива зараз цифровізація, про яку нам дуже голосно кричать, що саме від неї залежить майбутнє країни. Не так потрібні нам наука і освіта, так і інвестиції в інфраструктуру у голосуючих виявилися не в пріоритеті, а що ж тоді Максим Орєшкін мовить нам, що потрібно потерпіти без пенсій на користь інвестицій у майбутнє?
Відзначимо, в голосуванні взяли участь у тому числі міністр фінансів Антон Силуанов, голова Рахункової палати Олексій Кудрін, Максим Орєшкін, голова Роснано Анатолій Чубайс, віце-прем’єр Тетяна Голікова і багато інших, серед яких члени уряду, партнери Ощадбанку, деякі представники бізнес-структур.
Підводячи до голосування, Герман Греф розповів учасникам заходу, що однією з ключових проблем, що гальмують зростання російської економіки, є неефективне держуправління. Цікаво, що 61,5% присутніх виділили її головною з усіх інших, до яких, на думку Грефа, відносяться санкції, падіння цін на нафту, світова фінансова криза.
Тобто 61,5% учасників заходу, в тому числі ключові фігури уряду, вважають основною загрозою розвитку економіки на найближчі 5-7 років свої ж власні дії і вирішили, що необхідна реформа держуправління?
Саму реформу, як підкреслив Герман Греф, вже підготував Центр стратегічних ініціатив під керівництвом Олексія Кудріна. Очевидно, що присутні чиновники зовсім не свої дії вважали неефективними, а те, як працюють у створених ними умов органи влади на інших рівнях. Виходячи з цього, можна припустити, що в найближчі 5-7 років соціально-економічна політика залишиться тією ж, а структурність влада поміняється.
Ось навіть цікаво — коли всі плани, озвучені Грефом, втіляться в життя, то претворяющие їх у життя виконавці будуть потрібні ідеологам реформ? Чи ідеологи віддадуть перевагу перегорнути цю сторінку, переписавши історію, як переписують її сьогодні по відношенню до минулих подій? Ну що ж, залишається побажати їм удачі, як кажуть, «ніщо не вічне під місяцем».
Галина Смірнова
