Йшов 2010 рік. Ми з тодішнім партнером по бізнесу разом з дружинами вирішили придбати купони в мексиканський ресторан. Досі пам’ятаю, це була знижка 50% на все меню. Вже всередині ми бурхливо обговорювали принцип знижкових купонів і їх вигоди.

За тим же вечерею ми вирішили спробувати відкрити купонний сервіс в Самарі. На свій ресурс у нас грошей не було. Промоніторивши менш популярних купонщиков, що працюють поки тільки в Москві, стали надсилати їм пропозиції стати партнерами у себе в місті. Відгукнулися дві сайту, з однією з яких ми вдарили по руках.
За символічні 15 000 рублів придбали франшизу на Самари і Тольятті. 25% від нашої прибули ми повинні були відраховувати до Москви. Партнерів для знижок, само собою, шукали самі.
Приваблювало те, що система знижкових купонів працює по системі win-win. Партнер, що надає знижку, запускає по суті безкоштовну рекламну кампанію і платить за неї тільки за фактом реально прийшов клієнта. Що таке для суші-ресторану знижка в 50%, коли у них маржа доходить до 300% від собівартості страв?! Самі розумні бізнесмени цю схему підхопили відразу і зібрали значну касу. Вже потім почали підтягуватися всі інші.
У чому полягає виграш купонного сервісу. Можна було працювати за двома системами: «передплачений купон» або «купон на знижку». У разі передплаченого купона клієнт оплачував купон, у вартість якого вже була закладена послуга. Наприклад, 2 години на скеледромі за 700 рублів замість 1400 руб. 30% від 700 рублів брав собі сервіс. Решта 70% — власник скеледрому. За другою схемою користувач купував купон умовно за 50 рублів, пред’являв, наприклад, в ресторані і бухав там за півціни вже на свої кровні.
Шукати клієнтів і домовлятися було легко. Ти не клянчишь гроші, ти пропонуєш безкоштовну рекламу, можливість отримати сотні клієнтів відразу.
Першу купонну акцію запустили в грудні 2010 року. Як зараз пам’ятаю, це була знижка 53% на навчання малюванню в якийсь творчої студії. Вже до весни 2011 року ми продавали по 300-400 купонів за одну акцію. Це були салони краси, ресторани, пейнтбол, кінотеатри, автомийки, фітнес-центри, дитячі клуби, доставки їжі і т. п. База наших користувачів вже сягала понад 3000 чоловік.
Через рік моєму товаришеві по бізнесу стало не вистачати грошей. Його можна було зрозуміти — наш сумарний дохід не досягав і 40 тис. рублів на місяць. А я підробляв журналістом. Поступово він переключився на якісь нафтові насоси (де незабаром прогорів), а я відкрив ІП і взяв керування сервісом в свої руки.
Настали чудові часи. Я навів порядок в бухгалтерії, налагодив CRM, став працювати з дому. Купони розпродавалися, прибуток йшла. Досі пам’ятаю найприбутковішу акцію. Знижка 50% на все меню і пиво в один із самарських ресторанів. За тиждень я заробив понад 40 тис. рублів. На ці гроші ми 10 днів відпочивали у Туреччині у дружиною. От були ціни!
Звичайно, бували і провали. Дрібні інтернет-магазини, запустили акцію у мене на сайті, бувало, просто кидали і не виходили на зв’язок. А мені доводилося повертати гроші за оплачені купони користувачам.
До середини 2012 року конкуренція на купонним ринку розрослася настільки широко, що догодити клієнту стало дико важко. Гігантські компанії брали своєю всюдисущою рекламою і базу передплатників. Дрібні сошки — дешевизною купонів і кількістю низькосортних пропозицій, які сяк-так кому-то були так цікаві. Незабаром я переорієнтував більшу частину купонів на безкоштовні і став брати фіксовану комісію за розміщення.
У 2013 році я став залучати сторонніх менеджерів для пошуку клієнтів на акції. Віддавав їм до 50% виручки від проданих купонів. Податки та паушальний щомісячний внесок в Москву (3000 руб.) продовжував платити сам. На якийсь час я ще тримався на плаву, але конкуренція насідала з кожним днем. Довіру користувачів до купонщикам невблаганно знижувалося. Всі вважали нас чи ні шахраями. Останнім цвяхом було підвищення страхових внесків у Пенсійний фонд. Прибуток знизилася настільки, що я ледь розплатився.
Закривши ІП, я по інерції ще запускав зальотні акції, заявки на які приходили самі собою. Але прибуток в місяць була смішна — близько 3-4 тис. рублів. А потім пішли ці гроші. Незважаючи ні на що, це був мій перший досвід підприємництва і протримався я довго — майже 3 роки. Вже потім була газета і сайти та кілька коротких бізнес-проектів.