Валера, про який нині піде мова, – персонаж настільки буденний, наскільки і неординарний. Напевно у кожного з вас в друзях або хоча б в «шапкових» знайомих числиться свій умовний Валера: такий собі типуля, зовні великий і грізний, як B-52 Stratofortress, а всередині милий і добрий, вважай «ламповий», Ан-2 «Кукурузник». А якщо ні, то його, право ж, слід негайно завести — вже повірте!
Валера, про який нині піде мова, – персонаж настільки буденний, наскільки і неординарний. Напевно у кожного з вас в друзях або хоча б в «шапкових» знайомих числиться свій умовний Валера: такий собі типуля, зовні великий і грізний, як B-52 Stratofortress, а всередині милий і добрий, вважай «ламповий», Ан-2 «Кукурузник». А якщо ні, то його, право ж, слід негайно завести — вже повірте!
Наш Валера на прізвисько «Пупс» — істинний металіст у всіх сенсах цього слова: хаває відповідне музло, розсікає у шкірянці і з цепурами на огнедышащем, изрыгающем кубометри диму і децибели гуркоту «Уралі», невтомно проливає над гирями та іншими тяжелоатлетическими снарядами літри поту. Одним словом, в часи нашої патлатой панк-юності з ним було приємно і спокійно споживати і кричати під гітару Цоя, ГО та інший репертуар навіть у самих злачних місцях, не побоюючись відгребти від гопоти за ірокез. Так ось — цей розповідь, власне кажучи, як раз-таки про тих самих гирях…
Нахоботил як-то раз Валерчик за пару пляшок у флага з расформировывающейся військової частини купу заліза: гирі, млинці, гантелі — ось це ось все, в чому він душі не чає. Грифи і інший негабарит вирішив забрати наступній ходкою. Хлопець він господарського, на «мотор» розмінюватися вважав нижче свого достоїнства, а тому завантажив весь цей хабар у дві значні мегапрочные торби (сам зшив з брезенту на бабкином «Зингере»). Дідько б його знав — каже, кіло по 30-40 в кожній, що для нього, загалом-то, «тьху і розтерти».
Упаковался і почапал на тролейбус. На зупинці, чекаючи транспорт, поставив своє добро, як ніс, на землю і пішов у кіоск за цигарками. Далі приблизно з його слів: «тарюсь, значить, куривом, дивлюсь — звідки ні візьмися з місця в кар’єр зривається дрыщавый, наркоманского виду шибеник. На повному ходу пролітає між моїми сумками, не зменшуючи швидкості вистачає обидва баула за ручки, і…» Думаю, продовжувати немає сенсу, скажу лише, що вхопився невдалий грабіжник міцно, а ручки сумок витримали. Як говориться, миттєва карма, м-дя…
