Історія нашого улюбленця з серії Yakuza Казуму Кірю остаточно завершена. Тому настав наступний етап, і час дати дорогу новим героям. І саме тут на сцену виходить спін-офф серії – Judgment, огляд якого ми і проведемо.

Нова обгортка – стара середина

У Judgment, чия назва відсилає нас до улюбленої пісні Кірю, по суті використовують добре відточені прийоми Yakuza, і намагаються розбавити їх чимось новим. Для тих, хто любить копатися в усьому детально, ось повний огляд геймплея серії Yakuza. А якщо коротко, то Yakuza складається з 40% діалогів, 40% бійок і 20% побічних активностей та другорядних завдань.

У новій же грі це процентне співвідношення змінилося, і гра складається на 60% з діалогів і кат сцен, на 30% з бійок і 20% з іншого. Також у ній зроблено акцент на детективщину. Чому так? Все через сюжету, якого тут приділили набагато більше часу.

Ми граємо за Ягамі, адвоката, захистив від в’язниці свого підсудного, звинуваченого у вбивстві. Причому ймовірність виграти справу була 1%. Але не встиг наш герой натішитися, як його клієнт прийшов до своєї дівчини, вбив її і спалив їй будинок. That’s all folks!

Так, тільки почалася кар’єра блискучого адвоката підійшла до кінця, і Ягамі почав працювати на вулицях, як приватний детектив разом зі своїм напарником, колись членом якузы. Але спокійним життям в місті і не пахне через серійного вбивці, який нападає на злочинців, вбиває їх, а після вириває очі.

(Не)справжній детектив. Огляд Judgment

Наша ж історія починається з того, що одного якузу підставили і звинуватили в цих вбивствах, так як потрібен був козел відпущення. Нам же треба його витягти з в’язниці, і далі понесеться просто карколомний сюжет.

Візуальна новела з елементами бою

Щоб не таїти скажу відразу, що саме сюжет є головним козирем гри. Він реально дуже цікавий, хоч і особиста драма Ягамі не така, як наприклад у того ж Кірю в минулих іграх. У грі безліч сюжетних гілок, подветок, які здаються нічим не пов’язаними, але в підсумку все зливається одну дуже велику комплексну історію про змова між злочинцями, бізнесменами і урядом. Хоч гра за класикою японської геймдеву довга, вона того варта. Навіть починаєш через 12 годин плутатися хто є хто і навіщо він потрібен. Благо, зводиться все це до адекватної кінцівці.

(Не)справжній детектив. Огляд Judgment

Бісить, що і без того довгу гру намагаються штучно розтягнути дивним вкиданнями за типом, йди знайди збоченця, який лапает жінок за зад. Крім того, побічних завдань також стало більше, особливо пов’язаних з дружбою. Практично у кожному закладі, в яке ти зайдеш, щоб відновити собі ХР, тебе чекає якийсь квест від господаря закладу.

Це насправді круто, адже сприяє зануренню. Однак на половині гри вже не знаєш, куди бігти від чергового квесту аля допоможіть мені стати гарним кухарем Ягамі-сан. Так, їх можна скипнуть, але до цього потрібно проклацать тонни тексту. Ось тільки я, як людина, що звикла брати всі виклики гри, щоб не упустити самий сік, не можу пропустити квест з принципу…

Недодетектив

Бої в грі як були приголомшливими, такими вони і залишилися. Як вже було сказано – гра добре використовує всі перевірені елементи Yakuza і в неї виходить. А ось нові… Ну, вони намагалися.

Хоч нам говорять про те, що у нас справжній детектив, що це не так. Відчувається, що девелопери намагалися опрацювати ці елементи, але в один момент злякалися, що це буде через чур.

(Не)справжній детектив. Огляд Judgment

Для порівняння візьмемо L. A Noire. В ній реально відчувається напруга під час діалогів і пошуку доказів, так як ви можете зафейлить справу і пройти його кострубато. У Judgment такого немає. Пошук доказів примітивний, і щоб не побачити предмети потрібно постаратися, переслідування нормальні, але швидко набридають, переслідування на квадракоптере – по суті теж саме. Якщо при допиті ви помилитеся, то все одно дізнаєтеся пізніше цінну інформацію. І звичайно, куди ж без долбанной місії щодо стеження! Так-так в Judgment є класична місія стеження, де потрібно тупо йти за повільним NPC, які крутить головою як параноїк і ховатися.

Якщо і існує пекло для геймерів, то там ви будите до кінця часів перегравати в місії ангела хоронителя, місії по супроводженню беззахисного персонажа і довбали завдання щодо стеження, а в перервах відкривати вишки.

(Не)справжній детектив. Огляд Judgment

З міні-іграми теж саме. Гонки на дронах або стрілянина в залі 3D це прикольно, але набридає. Зате у нас відібрали караоке… цього я не пробачу.

Справедливість торжествує

За підсумком як-то виходить, що зі всім що ми вже бачили –все в порядку. А от щось нове працює або криво або швидко надоїдає. Хоч чисто візуально здається, що мінусів у грі значно більше, ніж плюсів, я не можу сказати, що вона не виправдала очікувань.

Вся серія Yakuza запаморочлива, і ми знаємо її від і до. І звичайно, через 6 великих ігор, кожна з яких все ж таки примудрялася дивувати нас знайомими речами, важко зробити щось нове, але при цьому схоже на старе. Та й до героя звикнути важко тільки з тієї причини, що з Кірю ми провели шість мати його ігор. Це як грати Коннора в AC 3, після того як ти відбігав за Еціо три гри поспіль.

(Не)справжній детектив. Огляд Judgment

Мені здається Judgment потрібно дати більше часу, щоб вона стала чимось більшим і вразила нас. Як мінімум з точки зору сюжету у неї це вийшло на всі 100%. Я б сказав, що гра виглядає навіть як великобюджетний ігровий фільм або новела з елементами управління персонажем, і це вже щось більш самобутнє. Історія приземлена, з меншим пафосом, і подається на більш серйозних тонах [хоча і типова японщина теж трапляється] Як мені здається, зараз головне не розтягувати надалі оповідання безглуздими завданнями, і тоді все буде добре.

(Не)справжній детектив. Огляд Judgment

Також проглядається, що девелопери хотіли зробити гру більш доступною для мас, а не такий нішевої, як та ж Yakuza. Звідси можна зробити висновок, що посередні детективні механіки – це ухил в казуальность. У будь-якому випадку поставити грі тверді 8 з 10 я можу.

 

Джерело: http://dlemoduli.org.ua/