Два дні минуло після чемпіонату світу. Ніяких виразних пояснень, чому збірна Росії знову залишилася без золота, ми поки не почули. Замість цього президент ФХР Владислав Третяк пройшовся по уболівальникам. Слово «хейтеры» йому, ймовірно, не знайоме, але зміст був такий же, як у Олександра Овечкіна: критика повинна бути нормальною. Тільки що це значить?!
Ось, наприклад, кілька тижнів тому баскетбольний ЦСКА виграв Євролігу. З росіян у «Фіналі чотирьох» грав тільки Микита Курбанов. Решта були легіонери, і тренер теж не наш – грек Дімітріс Итудис. Хтось із вболівальників заїкнувся, що не може радіти такій перемозі, так його відразу прибили цвяхами до ганебного стовпа: «Як ти посмів! Це російська команда. Багато легіонерів? А ви на інші подивіться. Теж своїх негусто».
Я на інших дивитися не хочу. Так і у нас вільна країна, як сказав Ілля Ковальчук. Чому мені нав’язують, як реагувати?
Так само і в хокеї. Третяк, мабуть, чекав, що після чемпіонату світу почнуться народні гуляння. Все-таки бронза. Медаль. Дев’ять перемог у 10 матчах. Крок вперед після ЧС-2018. Є, правда, і два назад проти золота в 2014-м. Але про це чомусь не згадують. У Третяка взагалі немає претензій до хокеїстам. «Вони билися і старалися», – пояснив президент ФХР.
Тренерів теж не зачеплять. Третяк відразу сказав, що вони залишаться. Головний аргумент – діючі контракти за схемою «2+2». Перша частина закінчується тільки наступного літа. Добре, Третяк – за Воробйова, але, можливо, є хтось проти. Чому б їх не вислухати, зібравши виконкому ФХР? У 2011 році В’ячеслава Бикова схиляли дарма після 4-го місця на чемпіонаті світу. Особливо старався Віктор Тихонов. Були й ті, хто пропонував залишити Бикова. Все-таки він виграв два поспіль чемпіонати світу (2008, 2009). Але критиків виявилося більше. Бикова звалили. Поставили Зинэтулу Білялетдінова, і через рік повернули золото.
Зараз такий розгул демократії складно уявити. Третяк лише туманно сказав про якусь таємничу «хокейну сім’ю», яка повинна розібратися. Цікаво, хто в неї входить. Назвіть тата? Є мама? Чому ніхто з хокейної сім’ї не запропонував після ЧС-2019 записати звернення для засмучених уболівальників?
Замість цього ми побачили, як Овечкін і Малкін веселилися на прощальній вечері. Я не проти. Вони такі ж люди. Мають право розслабитися. Але навіщо тоді розповідати, як гравці побивалися після півфіналу? За день смуток зникла?
Дивний збіг: як тільки з’явилася пафосна «Червона машина», пропали перемоги на чемпіонатах світу. На мій погляд, цей бренд абсолютно надуманий. Ніякої реальної користі від нього я не бачу. Він тільки вносить додаткову нервозність, ту саму, що завадила обіграти на класі збірну Фінляндії. Якщо до ЧС-2020 «Червону машину» відправлять в гараж, бажано на вічне зберігання, то гірше точно не буде. Збірна Росії перемагала ж якось без неї. У 1993-му, навпаки, намагалися піти від асоціацій з усім радянським. У 2008-2009 роках просто раділи, що ми знову чемпіони. Без всяких «машин». У 2012 і 2014 роках пишалися, що у нас є красені Малкін і Овечкін.
Зараз вони стали поганими. По ходу чемпіонату світу на них просто бурчали, що набирають мало очок. Після півфіналу колишніх кумирів змішали з брудом. Люди відчували себе обдуреними. Весь чемпіонат світу наші хокеїсти переконували, що їх влаштує лише золото. За бронзу вибачився один Микита Задоров. Капітан Ілля Ковальчук і Євген Кузнєцов визнали, що хотіли іншого результату. На цьому все. «Прикро, прикро, але що вдієш! Значить, наступного разу виграємо», – запевнив захисник Михайло Сергачев.
Наступного разу буде на ЧС-2020. Він пройде в Швейцарії на північноамериканських майданчиках. Отже, кістяк збірної Росії знову буде з НХЛ. Хіба, що не такий зірковий. Не кожен рік «Тампа», «Вашингтон» і «Піттсбург» будуть вилітати в першому раунді Кубка Стенлі. Ще є сумніви, що всі зірки відгукнуться на пропозицію. Особливо після такої хворобливої реакції на їх виступ в Братиславі. Щоб цього не сталося, тренерам треба вибиратися в Америку. Хоча б 2-3 рази за сезон. Ніякі телефонні розмови не замінять живого розмови. Але як це зробити, якщо Воробйов і його помічники ще зайняті в СКА? У нього ж і там є контракт, а тренер-іноземець в «Червоній машині» – це ніби як приниження. Хоча і в футболі через це проходили, і в баскетболі, у волейболі фінна поставили головним тренером. Якщо він виграє Олімпіаду, всі будуть тільки щасливі. У хокеї ми до цього ще не дозріли.
Вже немає базового клубу збірної, а тренер-сумісник залишився. Юкка Ялонен заради збірної Фінляндії три роки тому залишив «Йокерит», Мілош Ржига працює тільки зі збірною Чехії, а схожому на вікінга Рікарду Гренборгу цілком вистачало збірної Швеції. Після ЧС-2019 він її покинув і очолив «Цюріх». У нас ходили розмови, що якщо Воробйов не привезе медалі зі Словаччини, то його приберуть зі СКА. До цього все ж не дійшло. Просто оголосили, що бронза – це заділ на майбутнє. Воробйов-сумісник там теж буде. Нікого не хвилює, що фіни і шведи взяли три останніх золота ЧС звільненими з тренерами. Чому б і з Воробйова не скинути додатковий тягар відповідальності? Впевнений, що СКА знайде гідну заміну.
Добре б ще дізнатися про сьогодення. Днями стало відомо, що «Слован» з Братислави все ж залишає КХЛ. Я подивився реакцію в Інтернеті: мінімум жалю, якщо ще «Куньлунь» піде, взагалі буде свято в мережі.
Так може ідея КХЛ себе вичерпала? Нещодавно я спілкувався з президентом «Авангарду» Максимом Сушинський. «Не прийдемо ми знову до чемпіонату Росії», – запитав його. Чекав, що він почне мене переконувати. Натомість почув: «Чому ні?!». Цікаво, що скаже на цей рахунок президент КХЛ Дмитро Чернишенко. Готовий до відкритої дискусії?
Почитайте, деякі моменти цього інтерв’ю актуальні і зараз. Там, наприклад, є про те, чому у нас перестали з’являтися такі ж вундеркінди, як 18-річний Каапо Какко. Такими раніше були Ковальчук, Овечкін і Малкін. Коли вони збиралися втрьох, то не виграли жодного чемпіонату світу. З Олімпіадами така ж історія. За останні п’ять років «Червона машина» здобула золото лише на Іграх-2018 в Пхенчхані, де не було гравців НХЛ. Але про це схоже турбуються лише «невдячні» вболівальники. Інші йдуть заклику Сергачова.
