«Пір-Бажын» в перекладі з турвинского мови означає «глиняний будинок». Перша згадка про цю фортеці зустрічається в літературі 1701 року – «Креслярської книзі Сибіру». Майже через двісті років її обстежив археолог, який першим відзначив схожість з древнім містом Каракорумом – столицею Монгольської імперії. І лише в 1957 році почалися повноцінні розкопки.
Все, що залишилося від фортеці – це зруйновані стіни, розташовані у формі прямокутника і орієнтовані по сторонах світла. В деяких ділянках висота стін досягала десяти метрів. У середній частині східної стіни знаходяться залишки воріт і укріплених перекручених веж. Також учасники археологічної експедиції змогли виявити залишки жител та інших будівель. У цих місцях знайшли залізні цвяхи, фрагменти посуду, виконаної з кераміки та каменю та інші стародавні артефакти.
З приводу призначення цього городища поки є тільки припущення. Спочатку історики вважали, що це був монастир, швидше за все – буддійський. Але після того, як в деяких місцях були виявлені кістки баранов, ця версія була спростована. Інша версія була пов’язана з Великим Шовковим шляхом з Китаю в Європу, сторожовим пунктом якого міг бути Пір-Бажын. Але й ця версія не виправдалася, оскільки навіть самі північні відгалуження Шовкового шляхи пролягали в тисячі кілометрах на південь від фортеці.
Пізніше дослідники припустили, що, швидше за все, Пір-Бажын побудували в якості літньої резиденції уйгурського кагана. З цим припущенням також пов’язана одна легенда про те, що каган побудував фортецю для китайської принцеси, що дісталася йому в дружини. Однак, як свідчить легенда, вже через півроку після весілля каган раптово помер. Уйгурцы мали намір по своїй традиції і поховати дружину разом з покійним каганом, але китайська принцеса категорично чинила опір цьому, і її не стали чіпати.
У 2007 – 2008 роках було проведено ще одне велике дослідження Пір-Бажына. В результаті вдалося відновити весь первісний вигляд городища. Виявилося, що його розміри становили 211 на 158 метрів. Уздовж трьох стін знаходилися приміщення, збудовані з цегли-сирцю і мали розміри 7 на 8 метрів. Скоріше всього, це було житло для прислуги, охоронців та ремісників. Посередині стояли два палацових будівлі, між якими був збудований шестиметровий критий перехід. Одне з будівель цілком могло бути храмом. Товщин стін досягла і навіть перевищувала один метр – зимова температура в тутешніх місцях досягає 45 градусів. На стінах раніше були фрески, виконані в оранжево-червоних відтінках.
Незвичайним вченим здалося дуже мала кількість знайдених під час розкопок артефактів. За ті кілька десятиліть, поки існувала фортеця, тут знайшли тільки кілька жіночих прикрас, кістки тварин та ковальські заготовки. У фортеці також були відсутні поховання, було знайдено лише одне – і за його межами.
Ці результати наводять на думку про те, що Пор-Бажын був літньою резиденцією для уйгурських каганов та інших представників влади. Місце дійсно дуже мало до такого сезонного відпочинку: озерна риба, дикі тварини, гірське повітря і розташовані неподалік сірководневі джерела.
Але залишалося питання – навіщо було будувати фортецю на острові: як розмістити тут будівельників, як доставити будівельний матеріал і техніку. З’ясувалося, що із-за частих землетрусів кілька разів зникали підводні джерела, що живлять озеро. В результаті і саме озеро зникало. Імовірно, що в один з таких моментів і був побудований Пір-Бажын. Свідченням цього є сліди дороги, виявлені на дні озера. Згодом джерела поновилися, озеро наповнилося, і фортеця виявилася відрізаною від суші.
Відновлювати фортеця не стали, оскільки, ймовірно, вважали це місце досить небезпечним як років ній резиденції. Хоча місцеві жителі вірять, що на острові і зараз можна побачити привидів на конях в обмундируванні відповідної епохи каганату.
