В лікувальному арсеналі моїй прабабусі було три ліки:
Йод. Від усіх хвороб. Горло болить? Йодом полоскати. Голова? Мазати Йодом. Розлад в кишках (або по жіночому) — йод пити на цукрі. По крапельок. Від 3 до 7. Кістки трохи ломить — йодна сітка.
Меновазин. Мазати все, що болить «при кістках».
Синька медична. Для особливо пропащих — все гнійне видиме мазалось синькою. Від распетрушенных ангіною (і йодом) гланд, до…
Дід (брат прабабусі) над нею жартував: позорище-де, внучка (моя мама) фармацевт, а бабця — темнотааааа..
Але як-то раз дід пішов у тайгу на полювання. Справа була взимку. Повернувся через тиждень, замість запланованих 3х днів.
Ну там, дичину обробили, в лазні діда помили, нагодували, послухали байок і спати.
Вночі (як потім з’ясувалося) діду заплохело: ломило обличчя, руки, груди, коліна… Він шоркался, курив, але нікого не будив, майже до ранку.
Потім, поступясь принципами, поліз в тумбочку до сестри. Тихо шукав меновазин. Знайшов. Намазав — обличчя, руки, ноги…
Потынялся по хаті хвилин 5 — попустило. Швидше спати.
Вранці прокинувся від виття і голосінь:
— Так родимай! Так шо ж ти над собою исделал.. так сироти ми-ыыы!
Відкрив очі: сидять сусідки і горланять.
Сіл, послав їх нах, кинувся свивальники розплутувати (бабки різко впоралися з «смерті»: руки-ноги зв’язали, покривалом накрили). Бабки з криками покинули «родимова».
Вийшов на ганок, сів. Загорнув «козячу ногу», закурив. Покликав:
— Клаш. А, Клаш. Я там все лекастра випив з тумбочки. Не ображайся, у місті куплю.
Вилетіла Клаша, отмудохала братика:
— Лопни твої очі!
Підвела до дзеркала.
З дзеркала на діда пялилось чуже синє обличчя, чужі сині руки чіпали сині плечі і лікті.
Дід, у потьмах, замість меновазина, намазався синькою.
І попустило ж!