Голова редакційної ради «Авіатранспортного огляду» Олексій Комаров про уроки історії російського авіапрому
Просочуються в ЗМІ відомості про низьку надійність SSJ 100, проблеми з постачанням запчастин і «дитячих хворобах» підтверджуються, м’яко кажучи, млявим попитом. На цьому тлі заяви ОАК про необхідність створення нової модифікації літака без імпортних комплектуючих багато в галузі сприйняли з розчаруванням і здивуванням. Так, таке рішення може допомогти позбавитися від конструктивних і виробничих прорахунків, підвищити безпеку і знизити ймовірність трагедій, як та, що сталася в Шереметьєво. Питання економічної ефективності.
Радянський авіапром славився нескінченними модернізаціями і поліпшеннями. Можна звернутися до порівняно свіжим вправ з 20 варіантами Ту-204/214, але показовіша історія самого масового пасажирського реактивного літака XX століття — Ту-154. Проект створення середньомагістрального літака на 150-180 пасажирів був ініційований у 1965 році, а 3 жовтня 1968 року відбувся перший політ прототипу з двигунами НК-8-2 від ОКБ Кузнєцова. Рейсам з пасажирами передувала тестова експлуатація з перевезенням пошти і вантажів, переучуванням льотчиків. Революційний за мірками початку 1970-х Ту-154 вимагає кардинального покращення кваліфікації льотного і наземного персоналу. «Строгий, складний літак»,— говорили пілоти і техніки. Але 5 лютого 1972 року міністр цивільної авіації Борис Бугаєв все-таки підписав наказ про допуск Ту-154 до пасажирських рейсів, доручивши експлуатацію двом підрозділам «Аерофлоту»: Внуковскому авіазагону і Центрального управління Міжнародних повітряних сполучень.
І вже після перших польотів стала очевидною маса недоліків, що потребують усунення та ускладнюють експлуатацію. Пілоти жартували, що Ту-154 — як крейсер «Аврора»: три труби (двигуна) і постійно на приколі. Основною проблемою стало крило. Як розповідав в книзі «А. Н. Туполєв — людина та її літаки» Пол Даффі, в ході випробувань з’ясувалося, що крило не могло прослужити 30 тис. льотних годин або 20 тис. злітно-посадкових циклів, на які розраховували… його неможливо було навіть довести до проектної норми. Фактично треба було проектувати крило заново. Це стало справжньою проблемою — адже до того часу вже закінчувалася споруда 120-го примірника… крило перепроектувати і на всіх 120 літаках замінили».
Однак на цьому модернізації та доопрацювання не закінчилися, з’явилося шість варіантів аж до Ту-154М, злетів у 1982 році. Виробництво тривало до 2013 року, всього було випущено 1026 машин. Але оцінити вартість розробки літака і модифікацій не візьметься ніхто. На думку того ж Статі Даффі, на Заході програма такого масштабу довела б до банкрутства будь-якого виробника. Тому питання про модернізацію SSJ 100 аж ніяк не можна назвати риторичним.
