У серпні 1981 року подружжя Лариса і Володимир Савіцькі поверталися додому після весільної подорожі. Вони одружилися ще навесні, але вирішили перенести медовий місяць на літо, адже Лариса була студенткою і не хотіла переривати навчання.
Молодята вилітали з Комсомольська-на-Амурі в рідній Благовєщенськ. Вони влаштувалися в хвостовій частині літака і мирно задрімали під час польоту…
Раптово Лариса прокинулася від страшного удару. На висоті 5 200 метрів їхній літак зіткнувся з військовим бомбардувальником Ту-16! У пасажирського лайнера відірвало крила і зрізало верхню частину фюзеляжу…
«Всюди було чути крики. Я повернулася до чоловіка, і побачила, що він уже мертвий — його вбило уламками. Я попрощалася з Володею і стала чекати смерті», — згадує Лариса про ті події.
«Поки ми падали, у мене перед очима раптово промайнули кадри з американського фільму «Чудеса ще трапляються», який ми нещодавно дивилися з Володею в кінотеатрі. Там дівчина також потрапила в авіакатастрофу і, утиснувшись у своє крісло, падала над джунглями. За її прикладом я перебралася до крісла біля ілюмінатора, щоб бачити, скільки залишилося до землі, і вчепилася в нього мертвою хваткою.»
Через кілька годин після падіння Лариса прийшла в себе. Вона виявилася єдиною вижила з 38-ми пасажирів.
«Коли я відкрила очі, то прямо перед собою в декількох метрах побачила свого чоловіка. Здавалося, що він хотів мене бачити і таким чином попрощався зі мною», — розповідає Лариса про минулі події.
В результаті падіння жінка отримала численні травми. У неї було зламано хребет, рука і кілька ребер, вибиті зуби, а також було серйозне струсу мозку. Але через шок Лариса не відчувала болю. Вона спорудила собі невеликий притулок, грілася за допомогою чохлів від сидінь і вкривалася шматком поліетилену від дощу і комарів.
Три довгих дні Жінка провела в тайзі, перш ніж її виявила наземна пошукова група. До цього її кілька разів бачили пілоти вертольотів, але сприйняли її за куховарку геологів. Ніхто і подумати не міг, що після такої аварії можуть бути ті, що вижили.
Радянська влада засекретила факт авіакатастрофи. Ні в одній газеті про подію не написали жодного рядка. А біля палати, де протягом трьох місяців Лариса приходила в себе, постійно чергувало двоє людей в цивільному, не пускаючи до неї нікого з друзів.
«Від батьків я дізналася, що вони вже вирили для мене могилу. Родичів всіх пасажирів того рейсу сповіщали про їх смерті за списком. Крім того, батьки порадили мені нікому не розповідати про подію. З ними провели роботу відповідні органи і пригрозили мовчати», — розповідає Лариса.
Протягом півтора років після катастрофи Лариса не могла ходити. Офіційна медицина так і не змогла її толком вилікувати. І лише потім народний костоправ зумів вправити неправильно зрощену хребет.
Від держави Лариса отримав компенсацію в розмірі… 75-ти рублів! Чиновники порахували, що жінку задовольнить і чверть від максимальної суми страховки, яку виплачували у разі смерті пасажирів. Більш того, Лариса протягом багатьох років нікому не могла розповісти про те, що сталося. І лише на початку 2000-х років громадськість дізналася правду…
Хочеться лише побажати Ларисі Савицької довгих років життя та міцного здоров’я!
