Маленький диктатор намагався відродити Римську імперію
Не кожен диктатор гине від руки вбивці. Багато йдуть в інший світ своєю смертю. Беніто Муссоліні не пощастило. Досягнувши абсолютної влади, диктатор був розстріляний італійськими партизанами. А потім співвітчизники довго глумилися над його трупом, знівечивши до невпізнання.
Відмінник з ножем
Беніто Амількаре Андреа Муссоліні народився 29 липня 1883 року в селі Вараноди Коста. Його батько, неписьменний коваль і фанатик соціалізму, часто потрапляв у в’язницю за участь у мітингах. Сина він назвав на честь президента Мексики Беніто Суареса і італійських соціалістів Андреа Кости і Амількаре Чіпріані. Від батька Беніто успадкував норовистий холеричний темперамент і захоплення політикою. Від матері, вчительки початкових класів, — потяг до освіти й уміння ясно викладати думки. У чотири роки він уже читав, а в п’ять років грав на скрипці.
Навчання дев’ятирічний Беніто почав в церковній школі з суворою дисципліною. Через три роки з-за бійок і зухвалостей по відношенню до вчителів його довелося перевести в гімназію. Там він продовжував бешкетувати і одного разу пустив у хід ніж. Але все ж отримав диплом вчителя початкових класів. Допомогли відмінне навчання та часті звернення матері до директора зі сльозами і благаннями. За рік до закінчення гімназії Муссоліні вступив в соціалістичну партію і став писати полум’яні статті в партійні газети. У 1901 році знайшов роботу в школі села П’єве-Саличето. Беніто очолив місцевий комітет трудящих.
Будучи пацифістом, він у 1902 році, не чекаючи призовного віку (20 років), втік у Швейцарію, щоб «відкосити» від армії. У Лозанні жебракував і відвідував лекції італійського економіста, противника демократичних режимів Парето. Там же познайомився з соціалістами Анжелікою Балабанової і Володимиром Леніним, приобщившими його до праць Маркса, Ніцше, Сореля. Теорії про насильницьке повалення ліберальної демократії припали до душі прагне самоствердження Беніто. Ніцше зацікавив його ідеями про надлюдину і використання народу як «постаменту для обраних натур». «Роздуми про насильство» прихильника свавілля в політиці Сореля стали його настільною книгою. У 1903-му за запитом італійських влади Муссоліні депортували на батьківщину.
Відсидівши рік за ухилення від служби, наступні два він провів в армії. Потім повернувся на роботу в школу, а в 1908-му вже в званні професора викладав у коледжі. Учні його обожнювали. Одночасно з викладанням Муссоліні на посаді редактора соціалістичної газети La Lima громив італійський уряд і Ватикан як поборників капіталізму, влаштовував страйки, брав участь у мітингах, за що кілька разів побував у в’язниці.
Харизматичного Беніто прозвали «маленьким вождем» (piccolo duce). У 1915 році, зі вступом Італії у війну, Муссоліні відправився на фронт. За два роки завоював авторитет у однополчан, перехворів на тиф, отримав звання капрала і 40 осколків в ногу під час пристрілки міномета.
На вершині
Після поразки Італії у війні погляди Муссоліні кардинально змінилися. Він вирішив, що втомлена, зруйнована країна може бути відновлена тільки твердою рукою. Так у березні 1919-го в Мілані був організований «Італійський союз боротьби», перетворений в листопаді 1921 року в Національну фашистську партію. Відтепер порядок на вулицях міст контролювали загони ветеранів війни — «чернорубашечники». Уряд, боявшееся комуністичної революції більше, ніж фашизму, рідко заперечувало проти їх діяльності. Лави фашистів швидко зростали. У 1921 році Муссоліні вперше був обраний у Палату депутатів парламенту. У жовтні 1922-го відбувся славнозвісний похід на Рим багатотисячного натовпу прихильників фашистської партії. Зі страху громадянської війни і втрати трону король Віктор Еммануїл III не закликав на допомогу війська, а призначив Муссоліні прем’єр-міністром. Новий глава держави сформував кабінет, який був схвалений парламентом, став під натиском прем’єра «кишеньковим». У квітні 1923-го на зустрічі з кардиналом Гаспаррі атеїст Муссоліні пообіцяв посилити релігійне виховання в школах, звільнити Італію від комуністів і масонів. Ціною визнання фашистської партії Ватикан отримав статус окремої держави. Датою настання диктатури Муссоліні вважається
10 червня 1924 року, коли був убитий соціаліст Матеотти, який заявив про фальсифікації фашистами виборів у парламент. Після кількох невдалих замахів на дуче країну захлеснув політичний терор. Трибунал безпеки держави з 1927 по 1943 роки розглянув 21 тисячу справ. Прем’єр-міністр очолював не тільки партію, але також сім міністерств і кілька силових відомств одночасно. Заборонивши будь-які партії, скасувавши парламентські вибори і змінивши конституцію, Муссоліні зосередив у своїх руках абсолютну владу.
Коханка намагалася врятувати від куль
У зовнішній політиці дуче від пацифізму перейшов до колоніалізму. В Албанії та Лівії він посадив маріонеткові уряди. У Греції захопив Корфу і створив військово-морську базу на острові Лерос. А з завоюванням в 1936 році Ефіопії заявив про відродження Римської імперії. У 1936-му прийняли сторону франкістів у громадянській війні в Іспанії Гітлер і Муссоліні стали зближатися. Дуче, відвідавши Німеччину, був захоплений німецькою військовою машиною і харизмою її творця. 10 червня 1940 року Італія вступила у Другу світову війну союзником Німеччини. Італійці брали участь у захопленні Франції, воював у Північній Африці, увійшли в Грецію. На цьому їхні «подвиги» закінчилися. Коли у 1943-му американо-британські війська висадилися на Сицилії, Муссоліні був заарештований і поміщений під варту в гірському готелі. Німецькі десантники Отто Скорцені викрали і перевезли його на північ Італії, де він близько двох років під контролем Гітлера керував маріонеткової Італійської соціальною республікою. У квітні 1945-го, при спробі втечі в Швейцарії разом з коханкою Клара Петаччі він був затриманий партизанами. 28 квітня їх та ще шістьох фашистів розстріляли в селі Мецегра. Кажуть, Петаччі пропонували свободу, але вона вважала за краще прийняти смерть разом з Муссоліні і під час розстрілу намагалася затулити його своїм тілом. Їх трупи перевезли до Мілана і повісили догори ногами на площі. Зараз тіло Муссоліні похований у родинному склепі на кладовищі в Предаппіо.
______________________________* * *__________________________________
Сила любові
Клара Петаччі з дитинства обожнювала Муссоліні і закидала його листами. 24 квітня 1932 року
на автомобільній прогулянці відбулася їх доленосна зустріч. Клара зробила все, щоб звернути на себе увагу. Вона була заручена з льотчиком Ріккардо Федериче, він — одружений на Ракель Муссоліні. Різниця у віці складала 30 років, але це не завадило Петаччі стати любов’ю всього життя диктатора.
________________________________________________________________
Сила мистецтва
Сильним засобом впливу на уми Муссоліні вважав кіно. Заснована ним римська кіностудія «Чинечитта» (іменована також «Голлівуд на Тібрі»)
у 1937 році відкрилася зі слоганом «Кіно є найпотужнішим зброєю». Найстаріший міжнародний Венеціанський кінофестиваль вперше
відбувся в 1932 році, і теж з подачі італійського диктатора.
У 1934– 1942 роках його найвищою нагородою був Кубок Муссоліні.
