Сьогодні я хочу розповісти вам про один з найкрасивіших і загадкових озер Сибіру, яке називається Тере-Холь. Протягом багатьох років вона привертає увагу не тільки туристів, але й археологів. Вся справа в тому, що тут досі розташовані стародавні цитаделі, можливо, належать стародавнім буддистам. Раджу до прочитання.
Майже на кордоні з Монголією, на південно-сході Тиви, на висоті 1300 метрів розташоване одне з найкрасивіших і водночас загадкових місць Сибіру – озеро Тере-Холь.
Руїни глиняного фортеці на острові Пір-Бажын на протязі ось вже сотні років викликають інтерес вчених. Цитадель являє собою правильний прямокутник з заплутаним лабіринтом будівель, що нагадують буддистську мандалу (сакральне схематичне зображення або конструкція, яка використовується в буддійських і індуїстських релігійних практиках).
Дослідження істориків і археологів показали, що фортеця була побудована у VIII столітті уйгурами, присоединившими в той час до свого каганату південь Тиви і територію Саяно-Алтаю. Однак далі цього висновку справа не зрушилася. Предметом спору є призначення архітектурних будівель, залишки яких збереглися на острові. Ці будівлі можна віднести і до палацового комплексу, і до храмового.
Ще в 50-ті роки XX століття учасники археологічної експедиції виявили на острові фрагменти водопроводу – мабуть, одного з найдавніших на планеті. Стіни складних фортифікаційних споруд були поцятковані хитромудрими знаками, які, як встановили пізніше, мали важливий езотеричний сенс і багато в чому були схожі на символи, виявлені в стародавніх містах цивілізації… майя. На початку нинішнього тисячоліття іркутський дослідник Ігор Владиславович Бердніков висунув припущення, що спорудження храмового комплексу Пір-Бажын відтворювали карту зоряного неба, точно імітуючи обриси сузір’їв. Це наштовхнуло вченого на думку, що на острові колись розташовувалася стародавня обсерваторія.
Саме з фортецею Пір-Бажын у місцевого населення пов’язаний переказ про підземних тунелях, за якими можна обійти всю Землю і в яких, начебто, заховані незліченні скарби правителів – засновників колись могутнього уйгурського каганату. Дійсно, ще в минулому столітті при вивченні загадкового острова археологи не раз натикалися на завалені і напівзруйновані входи в підземелля, потрапити в які поки ще не вдалося нікому. На думку вчених, фортеця загинула в результаті набігу ворога в середині XVIII століття, і її мешканці незадовго до своєї смерті встигли заховати багатства в підземних схованках.
Протягом століть старійшини племен, які проживали по берегах озера Тере-Холь, стверджували, що на острові знаходяться північні врата в знамениту Шамбалу. Місцеві перекази рясніють повідомленнями про таємничих чужинців «в прекрасною блискучою одязі», що приходять з боку острова і пророкують людям їхню долю, а також застерігатимуть від необдуманих і ризикованих вчинків. Легенди свідчать, що аж до середини X століття у шаманів, чувствовавших наближення неминучої смерті, існував обряд, коли вони сідали в човен і назавжди пливли до острова.
У 1970-1980-ті роки на озері існувала риболовецька артіль, працівники якої не раз ставали свідками непояснених явищ.
Зокрема, влітку 1981 року човен, в якій сидів рибалка Донзум Монгуш–оол, в ясну безвітряну погоду була підхоплена раптово виникли виром. У лічені хвилини рибака принесло до острова і разом з дерев’яним судном закинуло в темний грот, йшов углиб Тере-Холя і заповнений до половини водою. Раптом десь далеко всередині гроту зазорів молочно-білий світ, який наростив з кожною секундою. На тлі його сяйва почали з’являтися силуети, які немовби ширяли у повітрі. Одночасно з цим якась невідома сила почала втягувати рибака всередину грота.
Отямившись, Донзум заходився гарячково працювати веслами і незабаром виплив на дзеркально рівну поверхню озера.
