Після прочитання цього дитячого твору на думку спадає тільки одне — бідна дитина!
І смішно, і сумно 🙂



— У цей рік, 2014, мої батьки вирішили відпочити. Від мене. І відправили мене на три місяці в санаторій «Піонер».
На три місяці!
Якщо б я знав! Я ніколи не залишався один так довго, сам за себе не відповідав. І заслали мене туди, куди і Лермонтова. Спільного у нас з ним тільки по батькові — Юрійович, він був у Лазаревському проїздом, дорослим, талановитим. Я — застряг, дитина, причому самий звичайний. В 3000 км від дому, але в трьохстах метрах від моря, триста дітей, сто дорослих.
Море я бачив два рази на місяць, діти там в основному неадекватні або я не так вихований. Гуртків немає. Нудно. Всі діти в основному сидять в планшетах, телефонах.
В загоні «Романтик» нас було сорок чоловік. За «косяк» одного покараний весь загін. Їздили на гірську річку, вона така холодна! А море тепле, все в медузах, але купатися можна.
Спека, задуха, але були і грози. Навіть на територію санаторію влучали блискавки. А коли прийшов час їхати додому, і зовсім почалися дощі. Я сів у потяг мокрий.
Повік буду пам’ятати, що означає санаторій на три місяці!!!!!
Не дай бог!