Битва біля Ярослава починалася, і російські війська готувалися обороняти ярославський плацдарм (див. «Битва біля Ярослава. Ключ позиції Третьої армії»).
1-го травня німецько-австрійське командування виявило відхід частин 21-го і 12-го армійських корпусів з району Перемишля, змінюються сполуками 8-ї армії. Ця рокіровка була розцінена як відхід російських військ, командування німецької 11-ї армії наказало прискорити наступ, незважаючи на затверджений термін атаки — 4-го травня.
Перший удар відбитий
1-го травня частин російських 10-го і 24-го армійських корпусів довелося відбивати атаку німців і австрійців на плацдарми біля міст Лежайськ і Ярослав.
На позиції 10-го армійського корпусу наступало до дивізії піхоти противника в напрямку від Соколув на Кржешув і від Жолыня на Лежайськ.
На бойовий ділянка 3-го Кавказького армійського корпусу наступала бригада піхоти — в напрямку Ягелла — Лезахов.
На фронті 24-го армійського корпусу, після обстрілу вогнем важкої артилерії р. Ярослав, близько 17-ї години на північний ділянку плацдарму у Ярослава — з боку Пелкине-Ставки — почався наступ близько 3 піхотних полків противника за підтримки інтенсивного артилерійського вогню. Наступ було зупинено російською вогнем — артилерія з правого берега била у фланг противника, тоді як піхота вела вогонь з фронту. Після настання темряви противник почав перед російськими позиціями окопуватися.
Атаки противника 1-го травня були відбиті.
Але несприятливою обставиною стало те, що в ніч на 2-е травня частини 10-го армійського корпусу залишили Лежайськ і відійшли на правий берег р .. Сан, висадивши в повітря за собою мости. Депеша штабу 10-го корпусу повідомляла: «Всі три атаки були відбиті, причому остання відображена багнетами Дунайського полку (249-й піхотний Дунайський полк 63-ї піхотної дивізії – А. О.), що перейшов у контратаку, що дало можливість нашій піхоті, що знаходилася на лівому березі Сяну, спокійно відійти на правий берег. Найближчі до супротивника підвалини мости були підірвані, інші горять і досі». Командуючий 3-ю армією повідомляв командуванню фронту подробиці цієї атаки ворога: «Вночі противник здійснив низку лютих атак на Лезахов і Ярослав з півночі. Генералу Цурікову (генерал від кавалерії А. А. Цуріков – командир 24-го армійського корпусу – А. О.) довелося ввести в справу весь свій резерв. На його прохання я підсилив його одним полком мого резерву 45-ї дивізії. В атаках на Лезахов брали участь і 2 ганноверських полку, тільки що прибулих з Іпра. По всьому видно, що противник поставив собі за мету добитися великого успіху і на Сані. … такий успіх може сильно позначитися на ході всієї кампанії, а у мене в резерві залишається всього 3 полиця для живлення всього лівого ділянки від Лезахова до Перемишля…».
Командир 24-го армійського корпусу генерал від кавалерії А. А. Цуріков
Лише на 2-й день боїв на Сані Верховне командування побачило слабкість позицій під Ярославом і запізніло вирішило прийняти заходи по їх зміцненню. Начальник Штабу Верховного головнокомандувача генерал від інфантерії М. Н. Янушкевич в депеші від 11-ти годин 50 хвилин 2-го травня повідомляв командування Південно-Західного фронту: «Найближчі завдання, які покладаються нині Верховним головнокомандувачем на армії Південно-Західного фронту, полягають в тому, щоб міцно закріпитися 4-й, 3-й, 8-й та 11-й арміями на намічених для них позиціях, наполегливо продовжуючи наступ 9-ю армією в цілях закріплення за нами течії річки Пруту від Делатыня до румунського кордону, а при можливості — утвердитися на фронті Делатынь, Кутты, Сторожынец, Радауц. Верховний головнокомандувач звертає вашу увагу на нижченаведені заходи, здійснення яких визнається Його Високістю настійно необхідним.
1) Належить тепер же вимагати від командуючих арміями, щоб без зволікання було приступлено до фактичного розвитку та вдосконалення в інженерному відношенні тих позицій, які повинні скласти фронт армій. Позиціях цим повинна бути додана необхідна глибина і міцна взаємна зв’язок між окремими їх ділянками.
2) Необхідно тепер же вжити заходів до забезпечення цих позицій важкими знаряддями, виділивши такі з Перемишля і навіть з Бреста, в міру очікуваного надходження в останню з названих фортець знарядь, що підлягають висланню розпорядженням головного управління Генерального штабу.
3) Видається безумовно необхідне невідкладно приступити до робіт по закріпленню в тилу найважливіших місцевих рубежів, вважаючи тиловими напрямками для 4 і 3-ї армій шляху до Бресту, а для решти армій — шляхи до кордонів з Київським військовим округом.
Позиції на тилових шляхах повинні бути в тісному зв’язку один з одним і представляти одну загальну систему. Для досягнення цього необхідно розробити план підготовки тилу в інженерному відношенні, з розподілом його на черзі робіт, у штабі фронту з тим, щоб за затвердження такого плану, намічені роботи могли бути розподілені між арміями або доручені окремим будівництвах. Необхідний понад те суворий контроль за роботами, які повинні виконуватись місцевим населенням та військовополоненими.
4) З заняттям намічених позицій Верховний головнокомандувач категорично вимагає наполегливих заходів по відновленню порушеної військової організації і по виділенню резервів, як приватних, так і загальних резервів, до резервів, що знаходяться у вашому розпорядженні, включно.
5) вживають заходів до якнайшвидшої доставки у ваше розпорядження укомплектувань. Мається також на увазі вислати кілька знову сформованих батарей.
Верховний головнокомандувач розраховує, що на місцях будуть вжиті всі заходи до швидкого укомплектування тих частин, які зазнали найбільш важкі втрати, щоб не засмутити збереглися в них кадри. Бути може, буде наказано відповідні частини, що підлягають укомплектуванню, по черзі відводити в тил, щоб дати їм можливість об’єднатися в обстановці більш або менш спокійною. Верховний головнокомандувач розраховує, що всі зазначені вище заходи будуть проводитися з швидкістю і непохитною наполегливістю, щоб підняти боєздатність ввірених вам армій у найкоротший термін».
Начальник Штабу Ставки генерал від інфантерії М. Н. Янушкевич
Але було вже пізно.
2-го травня російська військова розвідка здобула оперативний наказ противника з вмістом плану головного удару німецької 11-ї армії на Ярослав. У підсумку, і в цей день атаки німців і австрійців були відбиті майже на всьому фронті руської 3-ї армії.
«Мирні жителі Ярослава
Становище ускладнилось на позиціях 24-го армійського корпусу р. Ярослава.
У першій половині дня кілька атак противника на ярославський плацдарм були відбиті частинами 62-ї піхотної дивізії, але ворожі частини почали зосереджуватися р. між Сан і залізницею Пржеворск-Ярослав. Командувач армією в депеші командиру 21-го армійського корпусу наказав останньому підтягнути корпусних резерв до правого флангу корпусу — щоб при необхідності підтримати 24-й армійський корпус.
Р. Д. Радко-Дмитрієв ще раз підтвердив командир 24-го армійського корпусу «тверде рішення» у що б то не стало утримуватися на лівому березі Сяну.
Весь день 2-е травня тяжка ворожа артилерія громила позиції 24-го армійського корпусу, засинаючи снарядами російські окопи і наносячи їх захисникам важкі втрати. Ворог, зосередивши до трьох корпусів (германські Гвардійський, 41-й резервний, австрійський 6-й армійський), охопив російські частини з трьох сторін. Артилерія вражала російські війська на плацдармі не тільки з фронту, але і у фланг, а на північному бойовому ділянці — навіть в тил.
Російський офіцер-артилерист 24-го армійського корпусу зазначав 2-го травня: «Пишу на батареї під безугавний грім отбиваемых нами атак німецької гвардії. Попереду, в Ветлине, весь час спалахують халупи. Крутому то і справа встають земляні фонтани розриваються важких снарядів».
До результату дня противник атакував 24-й армійський корпус трьома дивізіями — атака була зустрінута вогнем, російські батареї правого берега розстрілювали ворога у фланг. Перша атака була відбита з великими втратами для ворога.
До вечора німці та австрійці повторили атаку, потіснивши частини 62-ї піхотної дивізії, з настанням темряви почала відходити до міста. Російська артилерія в цьому бою понесла в особистому складі значні втрати.
В Ярославі «мирні» жителі обстріляли російські війська. В місті були помічені сигнали, які подавалися для вказівки противнику місць розташування російських штабів і резервів. Отримуючи відповідну орієнтування, артилерія противника негайно розстрілювала зазначені об’єкти.
Горлицька операція – захоплений германцями місто в західній Галичині. Так, після обстрілу важкої артилерії і вуличних боїв, міг виглядати і Ярослав. Нью-Йоркська публічна бібліотека.
Командуючий 3-ю армією особисто керував обороною міста, сюди було кинуто армійський резерв (45-я піхотна дивізія і три полки зі складу 21-го армійського корпусу). Але величезну чисельну перевагу супротивника (більше двох корпусів з потужною артилерією), який діяв проти пошарпаного 24-го армійського корпусу, призвело до залишення Ярослава — після запеклих вуличних боїв у ніч на 3-е травня. Корпус відійшов за р. Сан.
Продовження слідує…
Автор:Олейников АлексейСтатьи з цієї серії:Битва біля Ярослава. Ключ позиції Третьої армії
Битва біля польського міста з російським ім’ям. Ч. 1. Плацдарм у Ярослава
3-й Кавказький корпус на шляху стратегічного урагану. Частина 4. Прорахунки і перспективи
3-й Кавказький корпус на шляху стратегічного урагану. Частина 3. День катастрофи
3-й Кавказький корпус на шляху стратегічного урагану. Частина 2. Кістяк армійської групи
3-й Кавказький корпус на шляху стратегічного урагану. Частина 1. Еліта вводиться в бій
Під ударом «тарана» Макензена
