Сьогодні я розповім Вам про подію мало відомий у нашій країні. Та що там подію, про подвиг якому ви може бути зовсім нічого не знали. А даремно.
На дворі XVIII століття. Російсько-турецька війна почалася в 1768 році в самому розпалі. 17 липня 1774 року на берегах Криму нахабно висаджується численний турецький десант. Близько 20 тис. чоловік, під командуванням досвідченого турецького воєначальника Гаджи-Алі-бея. Неодноразово вже зазнавши величезних втрат і прекрасно представляючи собі силу російських солдатів, турки вирішили забезпечити собі переважна більшість в живій силі і добре знали, де саме варто вдарити по нашим військам. Біля села Алушта, де перебувало всього 150 егерейМосковского легіону під командуванням секунд-майора Миколи Федоровича Количева був нанесений перший удар.
Швидкої перемоги проте не вийшло. Жменька єгерів трохи більше 6 годин утримувала Алушту і, лише повністю розстрілявши всі набої, відступила в глиб Криму, в напрямку селища Ак-Мечеть. Всі полі біля селища було всіяне трупами у червоних фесках (втрати склали не менше 350 убитими і пораненими). Противник не знав, що Количев був великим занудою і цілими днями змушував своїх солдатів тренуватися у влучності на сусідній галявині.
Османи тим часом атакували Ялту. Там квартирувало всього дві роти Брянського мушкетерского полку (всього 222 особи) якими командував георгіївський кавалер прем’єр-майор Самійло Салтанов -мужик серйозний і самий справжній ветеран.
Дві гармати, повністю истратившие боєзапас, і влучні постріли наших солдатів примудрилися завдати туркам втрати, з-за яких Гаджи-Алі-бей готовий був особисто стратити своїх офіцерів, адже тільки було вбито понад 600 чоловік (і це під прикриттям артилерії, яка у супротивника була куди більш численною).
Ялта була в облозі, але не здалася. На світанку 19 липня спостерігачі доповіли про те, що до них рухається турецький флот. Слідом за цим почалася висадка нового десанту. Солдати зустріли турків влучним вогнем з рушниць. Запеклий бій кипів п’ять годин. Користуючись переважною чисельною перевагою, противник зумів оточити російський гарнізон, відрізавши всі шляхи до відступу.
Салтанов не прийняв просте рішення — пробиватися до основних сил. Залишатися на місці було смерті подібно. Мушкетери вишикувалися в каре, помолилися, попрощалися і, наїжачившись багнетами, кинулися на ворога. Боєприпасів до того часу вже майже не залишилося. Османи, які не очікували такого запеклого штыкового удару, пропустили залишки загону по напрямку до найближчого лісу.
Там бій не припинявся не на хвилину. Просуватися організовано в густому сосняку було складно, сили танули, люди гинули, але герої, не перестаючи уперто битися, запекло пробивалися до своїх. Рукопашна кипіла, хвилі турків буквально розбивалися про ощетинившийся багнетами, клубок, наших мушкетерів.
До основним російським силам вдалося пробитися наступним: капітану Михачевскому, подпоручику Ачкасову, восьми рядовим, трьом канонірам і чотирьом козакам-пластунам. Командир загону, прем’єр-майор Салтанов, поліг у бою смертю хоробрих, з рушницею в руках. Жодного полоненого захопити турки не змогли… З 222 російських мушкетерів загинуло 205. Турки зазнали втрат просто величезні. Тільки убитими в лісі залишилося понад 2 тис. осіб, скільки було поранених не відомо.
Ну чим наші герої не 300 спартанців?
На цьому закінчую. Сподіваюся Вам було цікаво.
Джерело: http://movies4u.in.ua/
