Думаю, багато хто вже в курсі, що мені частенько доводилося на приймання штани просиджувати. Чергова історія звідти, з мораллю, зрозуміло.
Природно, почалося все зі дзвінка скоряков — «готуйте екстрену, автотравма!». Дуже я це слово любив, аж до скреготу зубовного, ніколи не знаєш, чого чекати, але найчастіше кидаєшся потім, як в жопу поранений. Н-да…
Передісторія банальна — таксист вилетів в стовп на повороті, на хорошій такій швидкості. Вже не знаю, чому, але по місту він летів кеме так під сотню. Зрозуміло, оцінка швидкості суто непряма і відношення до справи не має майже ніякого.
Він перестав дихати ще на під’їзді до нас. Воно й не дивно, одне легке пропорото осколками ребер, друге налите кров’ю. Перший раз таке бачив, гемо — і пневмоторакс в одному, гм, «флаконі», дуже дивувався. Ну і плюс всяка дрібниця, типу розірваної печінки, здоровенною гематоми в мозкових оболонках і все таке. Патанатом був у захваті.
А ось пасажир, якого він віз, взагалі пережив страшне — ремінь безпеки зламав йому праву ключицю… Ви уявляєте всю ступінь небезпеки цього людини — місяць у гіпсі в смішний позі! А адже міг не пристібатися, як водій, і піти як справжній воїн доріг.
Ніколи не пристібайтеся, економте час лікарів та перев’язувальні матеріали. Живіть яскраво, йдете, як справжні посоны, а не корячтесь в незручному гіпсі.
А заглушки для ременів взагалі копійки коштують. Купив, встромив, відмовили гальма і ти у Вальгаллі.