Не кожен з нас знає історію деяких старослов’янських повір’їв, прикмет і звичаїв, які відомі нам мало не з самого дитинства. Спеціально для вас я зібрав пояснення найцікавіших ні в продовженні поста. Читаємо.
Пошкодження бороди чоловіка або насильницьке відрізання її в давні часи вважалося найтяжчим злочином проти свого давнього Роду і образою Небесних Богів, богів-покровителів цього Роду.
Перші срібні ложки на Русі були виготовлені в 998 р. Володимиром Святославичем своїй дружині на її вимогу.
Згідно древнеславянскому вченню, носіння спідниць і суконь відновлює зв’язок з енергією роду по жіночій лінії.
Козаки носили сережки у вухах не просто так. Сережка у лівому вусі означала, що козак був єдиним сином у родині, а в правому – останній.
Радинец — зображувався на колисках і колисках. Вважається, що Радинец дає малим дітям радість і умиротворення, а також захищає їх від пристріту і привидів.
У древній Русі вінок завжди був головною прикрасою дівчат і був обов’язковим атрибутом під час проведення язичницьких свят. На вінок покладали великі надії: залежно від желяния дівчата, вінок урашали різними кольорами.
Давні слов’яни вірили, що одна сім’я з усіма родовими відгалуженнями утворює величезний фамільний рід, об’єднаних однією духовним зв’язком, одним прізвищем. І ця сім’я з часом починає уособлювати собою єдине енергоінформаційний простір – егрегор.
А ви знали як у слов’ян відрізнялись жіночі і чоловічі пояси? Відмінність полягала в довжині: чоловічі — однорядні, жіночі — двухрядовые (обвивали талію два рази).
У давніх слов’ян була прикмета — пускати першої в новий будинок кішку. Тому що кішка здатна знайти в житло саме здорове, затишне місце. В хату входять після того, як кішка вляжеться на цьому місці. Зазвичай там ставлять ліжко для молодих, а після народження дитини — колиска.
У Стародавній Русі існувало повір’я, що злі духи можуть впливати на будь-якої людини, якщо той не захищений спеціальними оберегами. Тіло завжди захищено сорочкою, сукнею з вишитими на них обережними символами, на зап’ястях рук браслети, на шиї намисто, на лобі спеціальна пов’язка.
Слов’яни здавна відзначали зміну пір року і зміну фаз сонця. А тому за кожну пору року був відповідальна своя іпостась бога Сонця. У період між літнім сонцестоянням і осіннім рівноденням (з 22 червня по 23 вересня) поклонялися сонцю-чоловікові Даждьбогу (Купайле).
Квітка папороті або Перунів колір здатний захистити свого власника від всіляких недуг, порч і пристріту. Слов’яни вважали, що цвіт папороті руйнівно впливає на всі без винятку темні сили, тому володар цього артефакту непроникний і невразливий для зла. Його шукали в ніч на Купала і вірили, що він зможе виконати найзаповітніші бажання.
Звідси
