США занадто сильно хитнули маятник, і тепер прийшла пора розраховуватися і за меркантилізм, і за рейганомику, і за «постіндустріальну економіку», і за постмодернізм в цілому
В попередньому матеріалі ми описали цикли або хвилі змін, що відбулися з російським/пострадянським простором за останні 30 років.
Це був регіональний рівень. Прийшла пора поговорити про глобальному рівні.
І тут нам не обійтися без Градського:
«Маятник хитнеться — серце завмирає.
Що кому зарахується — хто ж про це знає?»
США занадто сильно хитнули маятник, і тепер прийшла пора розраховуватися і за меркантилізм, і за рейганомику, і за «постіндустріальну економіку», і за постмодернізм в цілому. Але почати потрібно з шматочка високої економічної теорії.
Всі знають про Промислову революцію. В тому числі і породила капіталізм, як явище. Але часто забувають додати, що вона була неможлива без пограбування інших країн і колоній.
Щоб вкладати капітал у розвиток, потрібно його мати. У традиційному суспільстві Середньовіччя це було практично неможливо. Феодальне суспільство жило в своєрідному гомеостазі, виробляючи приблизно стільки, скільки потрібно було для виживання (виняток становили тільки багаті провінції Італії, де м’який клімат дозволяв збирати великі врожаї – і саме там була найбільше розвинена торгівля і банківська справа). І то, там надлишки в основному йшли на міжусобні війни між італійськими князями і розкіш для них же.
А в якій-небудь злиденній Британії (єдиним багатством якої була шерсть) промислова революція і розвиток капіталізму були просто неможливі. До тих пір, поки вони не почали грабувати Новий Світ.
Тому капіталізм в англосаксонському варіанті спочатку будувався на грабежі (спочатку Африки і обох Америк, потім ще і Індії і Китаю). І мислення англосаксів – це, в термінах теорії ігор, «гри з нульовою сумою».
Тобто перемогти в іграх з нульовою сумою можна тільки за рахунок інших гравців, за рахунок інших країн. На цьому побудовані всі казино, всі фондові біржі (включаючи «Форекс»), вся філософія Заходу, включаючи систему світової торгівлі («неравновесную» і імперіалістичну).
На відміну від них континентальні імперії Росії і Китаю ніколи не мали колоній, і ставилися до всіх приєднаним народам, як до своїх. У Росії всі стають росіянами, китай поступово стають хань. І тому мислення і росіян і китайців – це, в термінах все тієї ж теорії ігор, «гри з ненульовою сумою».
Тобто зростання добробуту йде не за рахунок пограбування інших, а за рахунок зростання виробництва. Ні, я не ідеалізую – у часи княжої доби, і Івана Грозного російські цілком собі пограбувати і Візантію, і Лівонський Орден, але обсяги цього були відносно незначними (не порівнянними з пограбуванням Нового Світла та Індокитаю), і це не приводило до формування капіталізму (і «протестантської етики»).
Це основна сутнісна причина нинішнього конфлікту між умовним «Заходом» (остров’янами) і умовним «Сходом» (континенталистами).
У росіян в основі мислення лежить соборність, у китайців діє доктрина «спільноти спільної долі». У англосаксів «помри ти сьогодні, а я завтра».
Ну а нерозв’язності поточної ситуації в рамках діючої капіталістичної парадигми описав ще Карл Маркс – капіталізм конечним. Він можливий тільки за рахунок перманентної експансії – за рахунок захоплення ринків і пограбування колоній. А планета скінченна, і вже практично повністю освоєна. І коли система глобальної торгівлі охоплює весь світ – капіталізм заходить в глухий кут і перестає розвиватися. Що ми і спостерігаємо.
А ще ми спостерігаємо (особливо в останні тижні і дні) тотальний крах концепцій «вільного ринку» і «ефективного приватного власника».
Власне, ще в 2008 році, під час «іпотечного» кризи всі побачили, що без масованої допомоги держави ринок не в змозі сам себе врегулювати, не кажучи вже про врятувати. І все «надефективні приватні» банки і корпорації дружно побігли до «непотрібного і неефективного» державі з криками «Спаси нас!». Як у США, так і в Євросоюзі.
Мені все це легко описувати, тому що я не зашорен ліберальними догмами, і темою моєї ненаписаною дисертації з економіки було «Держкапіталізм, як найбільш ефективна і конкурентоспроможна форма господарювання» (особливо в умовах суворого клімату і великих відстаней Російської Федерації). Повторюся, що ми і спостерігаємо на прикладі того ж Китаю.
Як марксист, я обожнюю, коли теорія незаперечно підтверджується практикою (і коригую теорію, коли вона не працює).
Отже:
— Постмодерністські моделі демонструють свою неспроможність. Зокрема, цінності постмодерну (гомосексуалізм, трансгендерный марення, чайлдфрі і егоцентризм) не забезпечують розширене відтворення населення.
— «Постіндустріальна економіка» виявилася фікцією і пасткою для США. Як я завжди говорив у диспутах з прихильниками цієї помилкової теорії, «цифрова сорочка не зігріє, а цифровий бутерброд не нагодує».
— Ще раз підтвердилася догма Адама Сміта «Процвітають виробляють народи».
— Також зайвий раз підтвердилася максима «Не буває сильної армії без сильної економіки». Американська армія і флот вже не можуть здійснювати вторгнень, порівнянних з тими, які вони здійснювали 20 років тому (в Югославію, Ірак, Афганістан).
— Наявності класичне «імперське виснаження».
— Підтвердилася теорія Івана Єфремова (з «Години Бика») про те, що якщо цілеспрямовано оглуплять своє населення (що англосакси своїми системами освіти перетворюють людей в «ідеальних споживачів», тобто, м’яко кажучи, не надто розумних людей, писали майже всі, хто взагалі піднімав цю тему), то і еліти неминуче деградують. В третій раз: що ми і маємо можливість спостерігати, як у США, так і у Великобританії.
— В рамках економіки, орієнтованої на отримання максимального прибутку (тобто хрематистики) неможливо вирішити протиріччя між зростанням продуктивності праці, викликаним зростанням безробіття і подальшим падінням купівельної спроможності населення. Це можливо тільки при плановій економіці, шляхом поступового скорочення тривалості робочого дня (у тому числі для збереження загальної зайнятості). Інакше економіка звалюється в стагнацію.
— Ніякої «вільної торгівлі» не існує, є конкурентна боротьба. У якій переваги отримують ті, хто володіє підтримкою держави (починаючи з законодавчої і закінчуючи фінансовою).
І це все треба було проговорити перед тим, як сформулювати більш глобальні висновки, які викладені в третій статті циклу.
