Цікаве інтерв’ю, під час якого Володимир Мусаэльян, особистий фотограф Брежнєва, розповів ЗМІ, яким насправді за життя був Леонід Ілліч. Далі ви дізнаєтеся чимало цікавих фактів про колишнього Генерального секретаря ЦК КПРС.

Інтерв’ю з особистим фотографом Брежнєва Володимиром Мусаэльяном:

— Яким Брежнєв був особисто для вас?
— Він дивився на тебе — і брехати йому не можна було. Бачив тебе наскрізь. 18 років керувати країною — це не так просто. А ще Леонід Ілліч був людиною доброзичливим, «справжнім російським, повним почуттів», як говорив про нього Генрі Кіссінджер.

— КДБ цензурировал знімки — що можна друкувати, а що ні?
— КГБ у нашу роботу не втручався. Я йшов до генсека зі знімками, і він стверджував.

— А які фотографії він не затвердив?
— Була така тема в американського журналу: знімали кабінети керівників країн. Вони хотіли отримати фото кабінету Брежнєва. Леонід Ілліч дав згоду на зйомку, без нього. Я ходив вечорами, знімав порожній кабінет. На столі зліва стоять телефони, поруч крісло. Приніс йому стверджувати пачку знімків. Він знімок робочого столу — в сторону. Я йому знову пододвигаю. Він знову — в сторону. Я — йому: «Леонід Ілліч, хороша фотографія!» «Я сказав: не давати». А потім гендиректор ТАСС мені пояснив: «Знаю, чому він не затвердив знімок. Там крісло порожнє. Не хоче, щоб журналісти міркували, хто сяде в крісло після нього».

До фотографії Леонід Ілліч ставився серйозно. Він був дуже фотогенічний, привабливий, импозантен. І стежив за своєю зовнішністю. Брежнєв бачив фотографії частина політики і вміло цим користувався. Зазвичай відбирали в пресу офіційні знімки. Неофіційні відкладали в папку НДП (не для друку). У 1971 році він збирався з робочим візитом до Франції. І тут Брежнєв попросив у мене його знімки вільніше. Довго перебирав. Особливо сподобався той, на якому зображений на палубі яхти в темних окулярах і спортивному костюмі: «Я тут, як Ален Делон!» Вісім кадрів переслали в агентство Франс Прес. Приїжджаємо до Франції — ці знімки у всіх газетах і журналах.

— Кажуть, Брежнєв з приводу своєї зовнішності іронізував?
— Ні. Хіба що над бровами. Одного разу хтось із народу — а він любив виходити в люди — на його питання: «А як ви мене впізнали?» — відповів: «бровами». І цю фразу він згадував як жарт. До анекдотів про себе ставився з гумором: «Пишуть — значить, поважають». І сам міг розповісти анекдот на зустрічах з лідерами, щоб розрядити обстановку. Правда, одного разу після горілчаного подорожчання я заспівав йому популярну в народі частівку: «Горілка коштує шість і вісім, все одно ми пити не кинемо. Передайте Іллічу — нам червінець по плечу. Ну а якщо буде більше, то вийде, як у Польщі». А тоді з Польщею були непрості стосунки. Брежнєв глянув на мене пильно: «Ти це там (показав рукою на вулицю) співай». Більше не співав.

— Які звички ви набули, працюючи з Брежнєвим?
— По-перше, швидко їсти. Генсек обідав у відрядженнях за вісім хвилин. І я перший час виходив з-за столу голодний. Потім пристосувався. І до цих пір їм швидше за всіх… Ще доводилося багато за кермом їздити. Із Завидова як ми гасали! Їздив я в Кремль на своїй машині 7474 МКЖ, чорна «Волга» з ліхтарем, сиреною, телефоном. Я був крутий хлопець у свій час (сміється)! А ще у мене був «Опель Рекорд». Приз від німців. У 1974 році відправив на міжнародну виставку п’ять фото Леоніда Ілліча під час відвідин ним Малої землі. І західнонімецька фірма присудила мені першу премію та автомобіль «Опель Рекорд». Леонід Ілліч, побачивши машину, погладив її крило і пожартував: «Гарна, але чотири колеса — мої».

— І в Кремль на ній ганяли?!
— Це ні! У Кремль навіть Леонід Ілліч на іномарці ніколи не їздив. Ось у Завидові сідав у свій улюблений «Роллс-Ройс» і їхав на полювання. А так — тільки в «кареті» своєї країни! Це була його реклама вітчизняного виробника, до чого він серйозно ставився.

— Хто імпонував Брежнєву з світових лідерів?
— Він до багатьох шанобливо ставився, але до Індірі Ганді особливо. Я бачив, що вони подобаються один одному.
Одного разу він зустрічався з канцлером Віллі Брандтом в Криму. Німецька свита обімліла, коли Брежнєв умовив Брандта освіжитися в басейні, та ще позичив тому свої резервні плавки… Вони плавали і спілкувалися — перекладач бігав по краю. А я, само собою, все знімав. Зустріч вийшла точно «без краваток»!

Між іншим, Леонід Ілліч мені дуже довіряв. У мене є фото, на якому Брежнєв мене являє Ніксону як особистого фотографа — і я з президентом Америки за руку привітався.
До речі, у відносинах з США спочатку були проблеми після Карибської кризи. Коли Ніксон замінив свого держсекретаря Роджерса на Кіссінджера, все помінялося в кращу сторону. Брежнєв тягав Кіссінджера в Завидово, переговори влаштовував прямо під час відстрілу кабанів. Хоча Кіссінджер не мисливець. Було забавно спостерігати його без рушниці, в мисливських чоботях — і на вишці. Ніксон перейнявся до Брежнєву симпатією спочатку за розповідями Кіссінджера, а потім і особисто. Разом вони їздили в Крим.

Рятували один одного
— Траплялися непередбачені моменти в поїздках, — згадує Мусаэльян. — Під час візиту Брежнєва в Польщі повинна була пройти церемонія покладання вінків до пам’ятника радянським воїнам. Вінки несли військові, слідом йшов Брежнєв, який раптом вирішив скочити на високу гранітну сходинку, але втратив рівновагу і почав падати назад. Прямо на камені! Це могло призвести до трагедії. А поруч з ним нікого, крім мене, не виявилося. Я кинув фотоапарат, схопив Брежнєва за руку, утримав. Леонід Ілліч різко вирвав руку: «Боляче». А ввечері подякував. Начальник охорони мені потім говорив: «Ми не знали, що робити! Ти врятував нас усіх».

— І він вас рятував…
— Так, коли у мене інфаркт трапився 41 рік, він проявив участь. Подзвонив начальнику Четвертого головного управління Чазову, потім справлявся про здоров’я…



— Кажуть, за ваш фотоархів іноземні журналісти мільйон доларів пропонували?
— Всяке бувало. Якось приїхав гонець з-за кордону з пропозицією зробити мені операцію на серці «абсолютно безкоштовно» — за архів. Але історією і довірою не торгую!

Останній портрет вождя
Це фото було зроблено в Криму за два місяці до смерті генсека.
— Я Брежнєву не показував цей знімок, — зізнається фотограф. — Він би мені його точно не затвердив. Олег (комендант сім’ї Брежнєва Олег Сторонов. — Ред.) йому поставив крісло м’яке. Леонід Ілліч не любив таких крісел, сидів на стільцях. Але тут Олег умовив…