Ми любимо хокей. І гра більше нам підходить, і результати за життя були результатами, а не потугами на такі, як у футболістів. Однак і з хокеєм останнім часом коїться щось не те, що хотілося б бачити.
Звичайно, коли воротар в одну каску, точніше, пастку, виграє для країни медалі хоч якогось гідності, це непогано. Це дуже навіть приємно, якщо б не ці нюанси, яких вагон. І – важливо – амбіції країни, в ім’я прапора якого все й затівається.
Головна проблема, як нам здається, – це те, що основна кількість росіян хворіє все ще за збірну Радянського Союзу, яка і була «Червоною машиною». Але це було давно, і та «Червона машина» давно проржавіла і розсипалася порохом. Разом з радянською школою хокею і всім радянським хокеєм.
До нашого превеликий жаль.
Те, що сьогодні якась збірна невдах з НХЛ може виграти хоч що-то, – вже непогано. Але дивишся на тих самих фінів і не розумієш, як так. Гонорари вище? Та не смішіть. Патріотизм фінська гущі і гостріше? Теж сумнівно.
Тоді чому так?
Взагалі, виникає купа таких питань до керівництва збірної. Ось цей чемпіонат КХЛ, який, кажуть, не гірше, ніж НХЛ (ну у нас багато чого говорять), Євротур, на якому збірна, зібрана за підсумками чемпіонату КХЛ в принципі, показала результати, але…
Але згадаймо, як спершу була зібрана якась збірна гравців КХЛ, як про це говорили з гордістю, мовляв, ось вони, свійські орли. І як орли полетіли назад по домівках, коли заокеанські невдахи почали вилітати з Кубка Стенлі.
Гіпотетичний молодий гравець. Іванніков. З «Авангарду», наприклад. Некапризный і патріотичний, який з радістю одягне форму збірної. Для якого хокей – вже робота, причому робота професіонала. І який робить свою роботу на совість, тобто виконуючи умови контракту.
І ось Іваннікова кличуть у збірну. Прилив патріотизму і розуміння своїх успіхів. Форма з гербом на грудях зі словом «Росія» — це, між іншим, коштує багато.
А що варто клацнути по носі і відправка додому, бо приїхав Овечкін? Невдаха Кубка Стенлі, але більш досвідчений гравець, обвішаний регаліями, і все таке?
А якщо два роки поспіль? Три?
Причому за участь у складі збірної в плані грошей ніхто особливо не виграє, звичайно, якщо десь перемогти, то може і БМВ чи ще якийсь вітчизняний джипчик від президента перепаде, але в порівнянні з контрактами – дрібнички.
А час особистого і дуже недовгого відпустки з’їдається.
І ось не буде прав через три роки такий Іванніков, посилаючи цю збірну куди подалі? Навіть враховуючи те, що це прирівнюється до державної зради?
Нічого особистого і непатріотичного, виключно бізнес. Людина продає себе, без залишку. І хоче отримати за це максимум бонусів і смачненького. А йому не дають. Скажете, не так у нас?
Гіпотетично рік від року ми танцюємо один і той же танець на граблях. Тобто тренерський склад збірної катається на ігри КХЛ, дивиться на гравців, проводить збори. І з року в рік повторюється одне і те ж: з тремтінням в руках чекають приїзду гравців НХЛ.
Так, там чемпіонат набагато крутіше, ніж ксерокс під назвою КХЛ, це безперечно. Але в нашому випадку чемпіонат КХЛ закінчився 19 квітня, і гравці КХЛ мали місяць часу на відпочинок. Але їх замінили на заокеанські вичавлені в плей-офф лимони типу Овечкіна (1985 р. н.), Малкіна (1986 р.), Ковальчука (1983 р.).
Звичайно, тренерському складу видніше, хоча реально стала на грі збірна Росії в матчах з США та Швецією теж непоганий такий показник. Вболівальники спостерігали.
Розклад збірної взагалі жахає: з 25 осіб 15 людина з НХЛ. Інші 10 – зрозуміло, з КХЛ. Розклад вже своєрідний, але є ще один нюанс.
З 10 осіб російського чемпіонату 6 чоловік представляють ЦСКА, 4 – СКА. Тобто з 19 російських команд лише дві виявилися здатними дати гравців у збірну… Сумний у нас чемпіонат, дуже сумний.
Між тим фінська збірна, преградившая нашій команді шлях до жаданого «золота», має зовсім інший розклад. Ті ж самі 25 гравців, але який розклад!
НХЛ – 4 гравця.
КХЛ – 3 гравця.
Фінські клуби – 13 гравців.
Європейські клуби – 5 гравців.
Ну що тут можна сказати? Тільки те, що фіни абсолютно спокійно награвали збірну, складається з своїх гравців чемпіонату Швейцарії. Можна сказати, місцевих. І злегка посилили це гравцями зовсім не топових клубів НХЛ і КХЛ.
І – її величність мотивація.
У нашому ж випадку заокеанські зірки просто розклеїлися і не змогли взагалі зібратися на гру з чехами. Це визнав Ковальчук.
— Згодні, що фізика у збірної Росії сьогодні закінчилася?
— З фізикою і хімією у нас все в порядку, просто після півфіналу тяжко було зібрати думки та емоції в кулак. На перший період взагалі вийшли ніякі, але потім тренерський штаб знайшов правильні слова, ми самі поговорили, у другому періоді заграли краще.
Давно стало ясно і зрозуміло, що НХЛ – не панацея.
Але і вдома, в КХЛ, не все так чудово. Достатньо подивитися у заявочні списки команд, і розумієш, що вони на третину складаються з невдах. Щасливці – вони грають у НХЛ, а невдахи – в принципі, без різниці де. Хоч в італійському хокейному чемпіонаті.
Але кожен такий імпортний найманець займає місце російської хлопчини, що мріє вийти на лід. Але й російські хлопці теж, незважаючи на досить сильний гонорари, теж мріють про НХЛ, де грають в інший хокей. І найкращий приклад – Андрій Василевський. Три сезони в юнацькій команді Уфи, два сезони в «Салаваті Юлаеве» — і досить. За океан, і грати, грати, грати.
І сумніваюся, що так уже на батьківщину тягне. Бо сина воротаря збірної звуть Лукас Андрійович. Цілком нормально для життя в Америці, але не у нас. Так що плани простежуються, як нам здається.
Між тим, КХЛовские гравці цілком собі виграли Єврокубок… І з 4 матчів у фінів виграли 3…
Але їх усіх безжально відправили відпочивати. І дивитися по телевізору, як хвалені ветерани з НХЛ будуть фактично зупинятися у другому періоді, тому що всі сили, закінчилися.
Звичайно, золота хочеться. Багато золота. Світового олімпійського. Але чим далі дивимося, тим сильніше приходить розуміння того, що чим далі, тим все буде гірше. Спорт в Росії стає досить прибутковим бізнесом, а тому для досягнення прибули всі методи хороші.
І що б тут не намагалися втовкмачити в голови росіян, на жаль, бронза для такої команди, щоб там Овечкін не говорив, – це поразка. Це перемога голкіпера, який виграв ці медалі, повторимося. Наскільки велика роль Овечкіна, сказати складно. Але, по суті, на його місці (та й на місці інших дорослих заокеанських зірок) повинні бути хлопці з російського чемпіонату.
І ми будемо зобов’язані їм пробачити не виграш, до речі. Молодим, але місцевим. Чомусь прощати програш непорозуміння під назвою «збірна Фінляндії» Ковальчуку, Малкін і іншим не хочеться.
Цей фінський жах, який грав так, як грав, кисіль на льоду, а зірки нічого не могли цьому протиставити, – це сумно. Це провал.
Але це не найстрашніше, що сплав «Воробйов + «зірки» з НХЛ» не став золотим.
Чим далі, тим більше розуміння, що наш чемпіонат, який, по ідеї, повинен бути основою для збірної, перетворюється в арену розборок двох клубів, які поділяють гравців.
Без образ, але ці клуби – ЦСКА і СКА. Тобто одна годівниця.
Інші клуби, якщо подивитися на склад збірної, ні на що не годяться. До нашого превеликий жаль. «Авангард», «Салават Юлаєв», «Металург», «Ак Барс», «Динамо» — це все другорядне. Хоча, можливо, роль зіграло дивний збіг прізвищ тренера збірної Росії і пітерського СКА…
При цьому до тим, хто потрапив у таку дивну збірну, варто ставитися з повагою і розумінням. Їх покликали, – вони прилетіли. Той же Овечкін, який відіграв так собі, набравши за всі матчі три очки (в плей-офф взагалі 0), але приїхав…
Хоча складно сказати, наскільки цінним був його приїзд після важкого сезону. Шумаков на його місці після місячної відпустки як мінімум не гірше виглядав би. Впевнені. І бився б з не меншою інтенсивністю.
Зрозуміло, що мільйонерам з НХЛ ці БМВ, «Ауді» та ордени-медалі — не предмет для мотивації. Грошей там нормально, слави теж. Тут як раз той випадок, коли за Батьківщину хочеться пограти.
Але не можеться. Тому що вік і минулий сезон з 100+ ігор за плечима.
Ось і підсумок.
Найнеприємніше, що це порівняння з тією «Червоною машиною» — це як раз для тих, кому потрібно хоч чомусь радіти. Все більше і більше людей озирається назад, а тут нате – «Червона машина». Прямо як в «ті часи».
Насправді, на жаль, варто визнати лише той факт, що «Червоної машини» не буде. Поки є таке ставлення до російського хокею, далі спекуляцій на червоній формі в ім’я підтримки патріотичних настроїв не піде.
Автор:Роман Скоморохів, Олександр Ставер
