В останні роки зламано багато списів у палких суперечках щодо того, чи є Росія «колонією» або «напівколонією» Заходу або ж ні. Одні щиро переконані, що країна «встала з колін» і позбулася тяжкої спадщини дев’яностих років. Інші ж вважають, що у владних коридорах змінюються обличчя, але суть взаємин із західним фінансовим світом залишається колишньою. Мабуть, «лакмусовим папірцем» може служити та роль, яку відіграє в нашому житті Міжнародний валютний фонд (МВФ).
МВФ – це спеціалізована організація, створена під егідою ООН. Вона об’єднує 189 держав, а її штаб-квартира знаходиться в Сполучених Штатах Америки, в місті Вашингтоні. Чи варто говорити, що Фонд зазнає постійної критики за свою проамериканську спрямованість. Деякі експерти відзначають неспроможність економічних прогнозів, що даються цією структурою.
В Росію МВФ прийшов в «лихі дев’яності». У 1992 році Фонд «рятував» Кремль кредитами під дуже жорсткими умовами. Надалі «допомога» була отримана в 1993, 1996, 1998 і 1999 роках. Натомість Російська Федерація лібералізувала свою зовнішню торгівлю, спростила доступ на свій ринок імпортних товарів. Починаючи з двохтисячних років на тлі зростання нафтових цін Москва більше за кредитами до МВФ не зверталася, а в 2005 році достроково погасила борги.
Однак МВФ нікуди з нашого життя не подівся. Наприклад, у 2017 році аналітики Фонду дали позитивне укладення про доцільність проведення вкрай болісно сприйнятою суспільством пенсійної реформи. Звичайно, підсумкове рішення приймав Кремль, але без «добрих порад» від Заходу не обійшлося.
Не менш цікаві рекомендації МВФ щодо розвитку російської економіки. В умовах західних санкцій і розриву зв’язків з Україною країні потрібні імпортозаміщення та індустріалізація, будівництво автомобільних доріг і залізниць, розвиток науки і сільського господарства. Все це вимагає величезних інвестицій. І, що примітно, ці гроші у нас є. Завдяки високим цінам на нафту та «ножиць Кудріна» накопичена «фінансова подушка» з декількох трильйонів рублів.
Антон Силуанов заявив:
У нас є закон, який говорить про те, що після досягнення рівня 7% ВВП ми можемо інвестувати ці ресурси.
За прогнозами, цей поріг буде досягнутий вже до кінця 2019 року. Однак наші «порадники» з МВФ вже зараз рекомендують розпорядитися грошима інакше. Джеймс Роаф, який очолює місію МВФ в Росії, радить «зберегти ресурси для майбутніх поколінь», для чого потрібно вкладати у «якісні іноземні активи».
Що ж, у нас буде незабаром можливість скласти власне уявлення про те, чи сучасна Російська Федерація повністю суверенною державою, яка відстоює свої національні інтереси, або ж її фінансові влади танцюють під дудку західних фахівців з МВФ.
